Командир загинув разом з трьома побратимами на Яблучного спаса: Герою з Луцька навіки 25

15 листопада 2024 р. 11:23

15 листопада 2024 р. 11:23

25-річний Максим Мартинов з Луцька загинув під час виконання бойового завдання 19 серпня 2022 року поблизу населеного пункту Шестакове Чугуївського району Харківської області.

Максим Мартинов народився 14 лютого 1997 року. Із вибором професії не вагався, оскільки за роки навчання в ліцеї був підготовлений до військової служби. Його історію розповіли на сайті Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні.

Вступивши до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного на факультет ракетних військ та артилерії, пройшовши військовий вишкіл, курсант Мартинов М. здобув  освітній рівень магістра за кваліфікацією «Професіонал з електроенергетики, електромеханіки, офіцер тактичного рівня». Згодом – диплом магістра за спеціальністю «Фізкультура і спорт». Юнак свідомо став військовослужбовцем. З 2019 року був у  зоні АТО, зоні ООС.  Від першого дня повномасштабної війни стояв на передових позиціях.

Молодий лейтенант отримав скерування  на рідну Волинь у 14 окрему механізовану бригаду імені Романа Великого у військову частину А1008 в місті Володимирі на посаду командира взводу звукометричної батареї управління та артилерійської розвідки.  Упродовж 2019 -2022 років  уже  старший лейтенант «Промінь» виконував бойові завдання в зоні бойових дій у Луганській та Донецькій областях.

Повномасштабний воєнний напад РФ на Україну застав хлопців на навчаннях, що проводилися на полігоні Рівненщини. Ракетно-бомбові удари по аеродромах та складах зброї.  Під обстрілами житлові квартали та села… Повна бойова готовність…

Розпочався шлях пекла і вогню:  Житомирська,  Київська, Миколаївська, Харківська, Луганська області. Важкі бої за утримання Соледара, нескореного Бахмута. Довгі й спекотні місяці пліч – о – пліч із побратимами.

Мартинов Максим був і командиром, і товаришем для своїх хлопців. Зберегти життя підлеглих – це найважливіше. Хвилювався про кожного солдата. Завжди був попереду і вів за собою бійців, які поважали свого командира.

Серпень… Нарешті довгоочікувана п’ятиденна відпустка й радісна зустріч зі своєю новонародженою донечкою, із родиною. Щоденні дзвінки солдатів: «Максиме Юрійовичу, швидше повертайтеся».

І знову війна… Повернувся на Харківщину. На світанку підрозділ вирушив на бойові позиції. Старший лейтенант попереду. Під час виконання бойового завдання 19 серпня 2022 року Мартинов Максим загинув у c. Шестакове Чугуївського району.  Разом із побратимами підірвались на міні, коли їхали на позиції. Залишились самотніми  дружина, дві донечки, батьки. На момент загибелі молодшій Емілії було всього 5 місяців, старшій Златі – 5 років. «Максим був людиною слова та честі. Мужній, завжди вболівав  за свій особовий склад. Усі,  кому пощастило бути поруч із ним, любили й  поважали його», –  згадує Олена Володимирівна, мама Максима.

Війна забрала хороброго командира та трьох побратимів святкового ранку на Яблучного спаса. В одну мить Небесний легіон поповнили чотири молодих життя.

22 серпня «Промінь» повернувся до рідного дому «На щиті» й був похований у с. Гаразджі на Алеї Слави з усіма військовими почестями.

Максим до останньої миті свого життя захищав суверенітет нашої держави і віддав своє життя задля нашої перемоги та незалежності України.

Крім родичів та близьких загиблого, його бойових побратимів, попрощатися зі старшим лейтенантом прийшли вихованці та викладачі Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні.

Максим Мартинов закінчив цей навчальний заклад та вступив у Львівську академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після завершення навчання проходив військову службу. Загинув під час виконання бойового завдання 19 серпня поблизу населеного пункту Шестакове Чугуївського району Харківської області.

«Кати України, самі того не розуміючи, сьогодні народжують нову українську державу, – сказав у скорботі  настоятель храму Холмської ікони Божої Матері отець Михайло Онищук . – За її незалежність кращі сини платять своєю кров’ю. Кожна людина, коли чує, що десь проводжають воїна, повинна тужити за ним так, ніби це її брат чи батько. Тож низький уклін, вдячність від людей і велика слава у Бога життю і подвигу новопреставленого воїна Максима».

Володимир Довганюк , дідусь загиблого, розповів, що онук навчався у Волинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, згодом – у Львівській академії сухопутних військ. Після завершення навчання пішов до війська. «Максим – кадровий офіцер, старший лейтенант, артилерист. Телефонував, казав, що все гаразд. Про війну – ні слова. І так зрозуміло: ми переможемо.  Отак Макарів, після того Херсон, Бахмут. Зараз їх під Харків перекинули. На жаль, сталося непоправне. Як шкода», – каже дідусь.

До молитви за упокій душі спочилого разом із духовенством, небайдужими лучанами долучилися Луцький міський голова Ігор Поліщук та представники обласної влади.  Після завершення панахиди домовину з тілом воїна під звуки дзвонів і солдатської сурми прощальною ходою пронесли Театральним майданом. Біля фотостенду ввостаннє для старшого лейтенанта прозвучав Державний Гімн України.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України № 759 від 09.11.2022 року старший лейтенант Мартинов  Максим Юрійович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

• Маленький син залишився без тата: життя 25-річного військового з Волині обірвала ворожа куля
• Тяжка доля обпалена війною : історія життя 42-річного воїна Юрія Мазурика з Волині
• Отримав тяжкі поранення, кілька годин його не могли винести із поля бою : історія Героя з Волині
• «Мамо, благословіть захищати країну!»: спогади волинянки про сина-Героя, який у 18 років пішов на війну

Волинські