Назавжди 29: ковельчани віддали останню шану молодому Героєві Богдану Степанюку

25 листопада 2024 р. 09:30

25 листопада 2024 р. 09:30

Він навіть не встиг зустріти своїх 30, бо кляті росіяни відібрали у нього життя. Тепер Богдану Степанюку, якого сьогодні провела Ковельська громада в останню земну дорогу, назавжди – 29.

Про це повідомляють на веб-сайті Ковельської міськради.

Наш захисник – з героїчної родини, родини патріотів, чоловіки якої стали на захист своєї країни. Молодший брат Богдана Назар , якому лише 23 роки, ще до війни підписав контракт. Він служить в зенітно-ракетних військах. Батько Микола Іванович добровольцем пішов на третій день війни. Воюють і його брати, на фронті також рідний брат мами загиблого Героя. Зрозуміло, що і Богдан , за таких умов, не міг не опинитись у Збройних Силах.

Звичайний хлопець, який народився у Ковелі, навчався у нашій школі № 13, спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів здобув у Луківському професійно-технічному училищі. Працювати йому  довелось на різних роботах, їздив і до Польщі, був завідувачем складу оптової бази у Ковелі.

Коли розпочалась війна, він, як і всі з його сім’ї, прагнув бути серед захисників своєї країни. Хлопець пройшов військо-лікарську комісію, але спочатку його не взяли у військо. Та у жовтні 2023 року Богдан був мобілізований.

Потрапив у стрілецьку роту військової частини 1141 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Пройшов навчання. Потім були служба на Волині, Рівненщині. На початку листопада його підрозділ передислокували на передові рубежі –  Запорізький напрямок. Поруч служив брат Назар, який, як більш досвідчений воїн, зробив усе, щоб допомогти Богдану адаптуватись на новому місці.

Їм вдалось декілька разів зустрітись. 10 листопада хлопці  були на перепочинку, грали в нарди. Зайшов командир і сказав, що потрібно чотирьом людям піти на бойове завдання.  Богдан  швидко зголосився. Це була остання зустріч братів.

Фронтові реалії змінили Богдана. Мама розповідала, що зазвичай він зрідка говорив про особисте. Коли ж опинився на фронті, потрапив туди, де палає справжнє пекло, зателефонував рідній людині, вони довго розмовляли.

Богдану хотілось виговоритись, поділитись. А в одній із останніх переписок Алла Валентинівна  попросила сина берегти себе. На що він відповів смайлом, який віддає честь. Їх зв’язок обірвався.

З 10 листопада Богдан  вважався  зниклим безвісти, доки один із побратимів, який повертався пораненим з позицій, не побачив загиблого воїна.

Життя Богдана обірвалось внаслідок мінометного обстрілу позицій поблизу населеного пункту Новоданилівка Запорізької області.

«Ми сьогодні зібрались на цій площі не лише, щоб попрощатись з  молодим захисником Богданом Степанюком, але й подякувати йому і його героїчній родині, в якій кожен чоловік – воїн, захисник. Подякувати за мужність, відвагу, за те, що вони стоять за нашу країну. Низький уклін батькам Аллі Валентинівні та  Миколі Івановичу за Богдана. Щирі співчуття усім, хто знав і любив нашого Героя», – сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка .

За словами брата Богдана Назара, у нас дуже довгий шлях до Перемоги. Тому Герої не лише ті, хто повертається додому «на щиті», це  кожен, хто зараз боронить державу, кожен, хто допомагає військовим, хто зараз перебуває в полоні:

«Дякую від себе, своєї родини, що прийшли сьогодні провести мого брата. Нам потрібно мститися за кожного, хто поліг на цій війні. І ми можемо донатити, купувати дрони, які нищитимуть ворога».

Відтепер Богдан Степанюк навіки у Небесному війську

Спочивай з миром, воїне. Світла тобі пам’ять і шана.

Поховали Богдана Степанюка на Алеї Герої міського кладовища.

Волинські