Боєць з Волині, який втратив на війні руку й обидві ноги, розповів, як 14 днів чекав евакуації

25 листопада 2024 р. 10:47

25 листопада 2024 р. 10:47

14 днів із турнікетом на руці поранений військовий, який живе на Волині, Роман Романчук чекав евакуації на Херсонщині. Боєць втратив руку та обидві ноги, нині перебуває на реабілітації вдома.

32-річний захисник розповів, як вижив, звикає до протезів та облаштовує свій побут.

«Спочатку я не розумів, що мені перебили стегно»

До 24 лютого 2022 року Роман Романчук працював на будівництві у Польщі. Дізнавшись про повномасштабне вторгнення, повернувся додому та пішов у військо.

Півтора року чоловік прослужив на Луцькому військовому аеродромі. Згодом був прикомандирований до 35-ї окремої бригади морської піхоти, де служив стрільцем. Перше поранення боєць отримав в кінці лютого 2024 року, обороняючи позиції неподалік Кринок на Херсонщині.

Після поранення Роман разом із побратимами вирушив до пункту евакуації. З його слів, через щільні обстріли чотири дні чекали евакуаційного човна.

«Ми в човен позаскакували, хвилин 5 відплили й нас розстріляли. Мені ногу ранило, човна спалили, – каже військовий. – Спочатку я не розумів, що мені перебили стегно. Я бачив, що штани порвалися, на адреналіні я не відчував болі. Під ногою щось мені мішало, я думав якась гілка, чи що. Але потім зрозумів, що це не гілка – це моя нога».

Евакуація з острівця під постійні обстріли

Попри поранення у ногу, бійцю таки вдалося допливти до берега.

«Це був острівець 2 на 2, по боках кущі, дерева. Я туди заліз і там першу допомогу надав – наложив турнікет і потім відключився. Воду пив з річки. А їсти не було що», – пригадує Роман.

З його слів, на острівці пролежав 10 днів, на третій день перебування пораненого бійця помітив український дрон.

За день військовому скинули рацію, завдяки якій з ним тримали зв’язок та підбадьорювали, що врятують. Згодом Романа під постійні обстріли евакуювали.

«Я до останнього не думав, що буде ампутація ніг»

У Херсоні лікарі ампутували бійцю руку, згодом в Одесі – й обидві ноги.

Через місяць після операції Роман повернувся на Волинь, де продовжив лікування та отримав протези на обидві ноги.

«Кожен м’яз болів, бо я ж скільки часу був то на ліжку, то на візку. Ставати було дуже важко, тим більше, що все відрізане було. І кісточки боліли, і м’язи боліли, – розповідає захисник. – Біля поручнів спочатку ходив, десь за кілька днів вже ходив помаленьку, тримаючись за ті поручні. Через тиждень, певно, то вже сам з паличкою, і так розходився».

З його слів, тимчасовий протез на ліву руку отримав пізніше. Його носитиме рік.

«В мене короткий від ліктя, але лікоть добре, що є. Якби трохи довша була, було б набагато краще. Навіть якийсь вантаж тяжчий підняти, а так тільки щось легеньке».

Повернення до звичного життя

Боєць родом із Рівненщини, а мешкає у селі Гірка Полонка на Волині. Тут напередодні війни купив земельну ділянку, на якій була невеличка баня – вона й стала його домівкою. Попри біль, домашні справи Роман намагається робити сам: носить дрова, прибирає та готує.

Чоловік нині живе сам. Допомагають бійцю волонтери та благодійники, які привозять харчі та дрова. Розповідає: без батьків уже сім років, давно розлучений, має 11-річного сина.

«Мій син до мене приїжджає кожні вихідні. Спочатку я був безвісти зниклий, і для нього це шок був. Звичайно, радий, що я живий. Мене дуже підтримував мій брат, і в Одесу приїжджав неодноразово, коли мене лікували, оперували», – каже боєць.

Щодня Роман Романчук проходить реабілітацію у Волинському обласному госпіталі ветеранів війни. Про плани не говорить, хоче спершу долікуватися та навчитись міцно стояти на ногах.

Волинські