Центр денного перебування допоміг би зробити життя більш насиченим

26 листопада 2024 р. 11:51

26 листопада 2024 р. 11:51

У відділенні стаціонарного догляду для постійного проживання Центру надання соціальних послуг Володимирського району поряд із людьми на схилі літ проживають четверо молодих чоловіків і жінок з інвалідністю, які втратили рідних, що про них турбувалися. Відділення стало для них другою домівкою, де про них піклуються працівники, щоб люблять свою роботу. У чистоті, теплі й доброзичливій атмосфері ця молодь проводить кожен день свого життя. Але залюбки б відвідували центр денного перебування й в один голос кажуть, що такий осередок на наших теренах дуже потрібний. Наразі ж вони періодично з допомогою послуги «Соціальне таксі», що діє у Зимнівській громаді, приїздять у ГО «Берег надії» на цікаві різнопланові заняття у колі друзів.

32-річна Віта Бацанська проживає у відділенні з липня минулого року. Вона у минулому була постійною відвідувачкою «Берега надії», можна навіть сказати, що зростала разом із організацією. У відділення стаціонарного догляду для постійного проживання Віта неодноразово приходила разом із іншими вихованцями організації з волонтерською метою, надаючи підтримку людям похилого віку. Тепер через життєві обставини змушена жити поруч із ними.

Віта каже, що залюбки б відвідувала центр денного догляду, якби такий відкрився у місті, бо дуже любить спілкування, а ще – займатися творчістю, малювати, виготовляти різноманітні поробки, розповідати вірші, а особливо співати українських пісень.

І саме таке багате враженнями дозвілля для молоді з інвалідністю упродовж 13 років організовує ГО «Берег надії». Разом із іншими відвідувачами організації дівчина і на Світязь їздила, й на ферму благородних оленів «Аміла», що на Турійщині, побувала на численних екскурсіях. Таке дозвілля їй дуже подобається, тож вона б хотіла більше часу проводити з однолітками. Та оскільки наразі це не можливо, віддушиною для неї є творчі заняття у відділенні стаціонарного догляду для постійного проживання.

Коли ми завітали у заклад, його мешканці, молодь й люди похилого віку, якраз з допомогою завідувачки відділенням Олени Шушняк виготовляли осінню композицію, щоб зберегти у рамці настрій сьогоднішнього дня й цієї золотої пори року, тож мали нагоду поспостерігати за творчим процесом, невеличкою зарядкою для рук, а також разом із Вітою та іншими підопічними закладу заспівали пісню «Місяць на небі» та послухали вірш про маму, який зачитала дівчина.

На очах у колективу цього закладу зростав Михайло, якому 29 років, адже його мама працювала тут кухаркою. Усі переживали за юнака, коли той потрапив у автоаварію, внаслідок якої втратив зір. Після смерті батьків він не може мешкати самостійно, тож про нього уже п’ять років піклуються колишні мамині колеги.

Михайло розповів, що чотири рази їздив у «Берег надії», де йому дуже сподобалися художні заняття, які проводила викладачка педколеджу, співзасновниця артстудії «Фіглі-Міглі» Тетяна Токарева-Асмолкова та студентки цього навчального закладу, які допомагали творити, а ще цікаво було дізнатися про те, як правильно сервірувати стола. У ГО він познайомився з багатьма іншими відвідувачами організації, з деякими заприятелював. Каже, хотілося б, щоб діяв центр, де б можна було проводити свій день у колективі однолітків.

39-річна Галина оселилася у відділенні разом із мамою кілька років тому. Коли жінку прикував до ліжка інсульт, вона не змогла більше самостійно дбати про доньку з інвалідністю, тож сусіди поклопотали, щоб обидві отримали стаціонарний догляд. Мама Галини, на жаль, померла.

«Мені подобаються заняття у «Березі надії». Я б хотіла, щоб вони тривали увесь день, залюбки б їх відвідувала. Люблю малювати. Радісно святкуємо дні народження – з вітаннями, подарунками, тортом, а ще танцями. Я люблю танцювати, тож інколи ввечері ми і тут, у відділенні, танцюємо», – каже Галина. Вона теж одна з постійних учасниць різноманітних заходів громадської організації, тож охоче розповідала про них.

Неодноразово чув про ці заняття і Сергій, який у відділенні проживає недавно, але особисто у «Березі надії» ще не бував. Каже, охоче відвідає організацію і вважає хорошою ідеєю створення закладу, який би об’єднував молодих людей з інвалідністю й надавав їм можливість увесь день проводити разом, займатися творчістю та побутовими справами, щоразу пропонуючи нові корисні й цікаві завдання.

«Для цих молодих людей є необхідністю збиратися разом для цікавих занять, важливі спільні прогулянки, мандрівки, – каже Олена Шушняк. – Ми, наскільки можемо, намагаємося організовувати для них та усіх підопічних відділення творчі майстеркласи, які відбуваються кілька разів на тиждень, уже плануємо проведення традиційних Андріївських вечорниць, заходи до Дня святого Миколая та різдвяно-новорічних свят. Та розуміємо, що спілкування з ровесниками теж надзвичайно важливе і може зробити їхній день більш емоційно насиченим».

Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду»

Валентина ТИНЕНСЬКА

Волинські