«Незламність у спорті та на війні»: історія випускника ЛНТУ, капітана «Любарту» та командира роти Владислава Козачка

26 грудня 2024 р. 14:37

26 грудня 2024 р. 14:37

Владислав Козачок – приклад мужності, незламності та відданості своїй справі. Випускник факультету бізнесу та права Луцького національного технічного університету,  капітан футзального клубу «Любарт» та командир роти 126-ї бригади ТРО. Його історія надихає багатьох і стає символом незламного духу в часи війни.

Про це йдеться на сайті ЛНТУ.

До початку повномасштабного вторгнення Владислав був звичайним гравцем луцького «Любарта», який виступав у нижчих дивізіонах чемпіонату України з футзалу. Проте, у 2022 році, після вторгнення росії в Україну, він долучився до лав Збройних Сил України. Після виконання бойових завдань на півдні України він не залишив футзал і продовжує виступати за «Любарт».

«Коли у відпустці, то нема ніяких проблем, щоб зіграти матч за «Любарт». Тільки тяжко, бо немає ігрового тонусу, потрібного для цього рівня. Але я стараюсь. Стараюся психологічно підтримати [команду], морально. Бо якщо ти готовий морально до перемоги, хочеш цього, то це вже 50% успіху», – зізнався Владислав у інтерв’ю Район.in.ua.

Його участь у фінальних іграх була важливою для команди. Наразі Владислав вже встиг відзначитися дебютним голом в Екстра-лізі. Він продовжує бути джерелом підтримки для молодої команди, передаючи свій досвід і бойовий дух.

«Зараз же практично третій рік знаходжуся в Збройних силах України. Є моральне виснаження, і коли вдається зіграти за «Любарт», то це як відпочинок для мене. В першу чергу відпочинок голови. Можна відійти від думок про війну і насолодитися моментами життя до неї», – зазначає Владислав.

Служба на Бахмутському, Лиманському та Куп’янському напрямках стала серйозним випробуванням для спортсмена, але він зумів залишитися сильним завдяки своїй загартованості:  «…Якщо ти вмієш терпіти, буде трошки простіше. Бо дуже часто тренери у спорті кажуть, що треба потерпіти.  На фронті потрібно все робити вчасно. Тут нема такого, що ти просто біжиш – і все. Потрібно мати відчуття, що робити й коли. Інколи потрібно сидіти, інколи потрібно перейти, інколи перебігти. Так само у спорті також ти мусиш вчасно зробити дію, щоб це було ефективно».

Владислав мріє про перемогу України та повернення до мирного життя. Його ціль– продовжити кар’єру у футзалі, допомогти «Любарту» закріпитися в Екстра-лізі та вивести команду на міжнародний рівень.

«Ми колись мріяли зіграти в Лізі чемпіонів, привезти в Луцьк. Хай це буде через 10 років, але це ж буде класно. Тому мріяти маємо – і про перемогу глобально над московитами, і про перемоги нашого улюбленого клубу», – підкреслив він в інтерв’ю з розповіді TRIBUNA.COM.

Історія Владислава Козачка показує, що навіть у найскладніші часи можна продовжувати слідувати своїм мріям й допомагати іншим. Його служба у ЗСУ, здобутки у спорті та незламна віра в перемогу надихають. Владислав доводить, що перемога починається з віри – у себе, у своїх товаришів, у тих, хто чекає вдома, і в краще завтра, яке настане завдяки спільним зусиллям і незламності українського народу!

Волинські