Змії у книжках: У пошуках символу року

28 грудня 2024 р. 14:56

28 грудня 2024 р. 14:56

Одним із найдавніших символів у світовій міфології – а відтак і художній літературі – є образ змії або змія. За біблійною традицією він (чи вона) є втіленням обману, гріха і чистого зла. Але ця істота має й інші трактування. Залежно від контексту, вона може символізувати мудрість та зцілення (згадаймо змію з чашею на емблемі лікарів!), нескінченне переродження й безсмертя (уроборус – змій, що кусає себе за хвоста), спокусу й жагу (знову повертаємося до змія з Едемського саду). Не дивно, що до багатогранного й мінливого зміїного образу в літературі звертаються, коли хочуть поговорити про речі таємничі й лиховісні, спокусливі й небезпечні. Пропонуємо читачам підбірку з декількох книжок, які можна почитати, святкуючи настання року Змії.

Безумовно, найчастіше «зміїна» тема трапляється у романах, що належать до жанру фентезі й занурюють читачів у химерні, вигадливі й вигадані світи. Так у першому романі трилогії Шелбі Мег’юрін «Змія і голуб» , події якого відбуваються в альтернативному середньовіччі, йдеться про стосунки відьми та мисливця на відьом. Певна ситуація змушує їх  узяти священний шлюб та оселитися в церкві. Але чи зможе відьма втриматися у таких стосунках і чи стратить мисливець свою відьму, як того вимагає обов’язок? Що ж, у цій захопливій романтичній історії все не так просто, але дуже цікаво. Ідеальне чтиво для розслаблених вихідних.

Якщо ж любите полоскотати собі нерви – зверніть увагу на збірку оповідань Лукаша Орбітовського «Голова змія» . Автора ще називають «польським Стівеном Кінгом», і недарма: його горрор-історії вишукано концептуальні й страшенно моторошні, і водночас дуже близькі до реального життя –  принаймні до реалій Польщі 90-х. Загалом у цій збірці 11 оповідань про міста та їх мешканців, де надприродне й містичне може підстерігати читача буквально за будь-яким рогом.

Ще одне трактування змії, чи то пак змія у вкрай негативному і водночас актуальному для нас історичному сенсі знаходимо в романі Юліани Нестерович. Її «Казка про червоного змія» змальовує те, як намагається збагнути дійсність дитина, яка зростає в галицькому селі в «совєцькій» Україні після Другої світової війни. Чому сусіда заслали до Сибіру, а вірити в Бога заборонили? Чому москву називають «старшою сестрою» старшого за неї Києва, а колгоспники замість обіцяного комуністичного раю ледве животіють? Ці та багато інших складних і небезпечних у тих умовах питань він задає мамі, ще не знаючи, яке відкриття на них чекає попереду. Не важко здогадатися, хто є «червоним змієм» у цій історії, але однаково прочитати її варто – бодай щоб не забувати про те, що той змій чинив на українській землі.

Змії у книжках часто представляють сторону зла, коли йдеться про якесь протистояння. Наприклад, у романі «Балада про співочих пташок і змій» Сюзанни Коллінз , що є передісторією трилогії «Голодні ігри». Тут розповідають історію становлення жорстокого президента Панему Коріолана Сноу – з часів, коли він був підлітком, що закохався у трибутку з 13 округу. Співочі пташки-переспівниці, свободолюбні й вільні – символи 13 округу, водночас змії – це втілення облудливих жителів Панему, які, навіть якщо зачарують красивою зовнішністю, завжди тримають напоготові отруйні ікла. Тож ця надзвичайно цікава історія  не лише про кохання і шлях до влади, а й про протистояння  доброго й лихого у світі і в людських серцях.

І хоч у сучасній літературі змії мають, очевидно, не надто позитивне реноме, та все ж сподіваємося, що Зелена Змія, покровителька 2025 року, продемонструє вам лише свої найпривабливіші якості та принесе багато радості, спокою, миру й часу на читання цікавих книжок.

Віталіна МАКАРИК.

Волинські