Немеркнуча слава і пам’ять героїв Крут

31 січня 2025 р. 10:44

31 січня 2025 р. 10:44


День 29 січня оповитий немеркнучою славою юнаків, які силою молодечого пориву засвідчили, що віки перебування в неволі не умертвили прагнення українців до визволення. Поклавши своє життя на вівтар служіння Батьківщині, вони подали приклад наступним поколінням, своєю смертю ствердили безсмертність духу української нації. Важливо нині, в час смертельної небезпеки для нашої державності, територіальної цілісності і взагалі існування нас, як нації, звернути пильну увагу молоді на цю історичну подію, що сталася в буремному 1918 році.

Минуло вже 107 років з дня героїчного бою під Крутами. По-різному оцінюють чин тодішніх студентів та гімназистів, які стали на захист щойно проголошеної державності. Та все ж переважає думка, що ними вписано найгероїчнішу сторінку в нашу історію.

«Саме від Крут, – підкреслив поет Євген Маланюк,- не тільки психологічно, а й хронологічно починається в нашім житті тип Новітнього Українця, тип, що намагається надавати проявам українськости ціхи справжнього, вже національного стилю ».

«Крути – це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбулась у час революції 1917 року на українських землях. Це перше прозріння, що влада – це боротьба, а держава – це кров і залізо.

Крути – це воскресіння по довгих століттях, обірваної Полтавою, української національно-визвольної війни з лютим ворогом України – московськими загарбниками. Щойно Крути дали початок правдивої нашої національно-визвольної революції, а не ті формальні дати, що мали тільки паперову вартість», – стверджувалось у квартальнику Українського Вільного Козацтва, що видавався у США і Канаді у 1960-1980-х роках.

Автору цієї публікації вдалося за допомогою налагоджених контактів з українцями, закинутих долею на американський континент, зібрати майже повний комплект цього журналу. Це оригінальне видання збагатило фонди Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського.

Саме в одному з номерів «УК» за січень-березень 1982 року було опубліковано велику статтю киянина, члена Української Центральної Ради Михайла Кушніра, присвячену вікопомній битві біля станції Крути. В ній в хронологічному порядку, по свіжих слідах, детально описано перебіг подій 28-29 січня 1918 року. П’яна москвинська матросня з нечуваною жорстокістю розправлялася з юними українськими патріотами, серед яких були навіть 16-річні. Та все ж наступ більшовицьких військ на Київ було загальмовано безстрашним поривом юних сердець.

Поет Володимир Янів у журналі «Визвольний шлях» опублікував свій вірш, присвячений цьому героїчному чину молодих українців:

«Чужинче! Йди і Україні
Скажи, що звершено наказ!
Хай не сумує: на руїні
Збудуємо нові твердині
І в бій підемо другий раз!
Скажи, що шлях покажуть Крути,
Що замість терня – ореол,
Що Україні вічно бути,
Про Україну всім почути,
Бо світу це новий престол!»
Звучить життєствердно!

Вклоняючись пам’яті Героїв-крутянців, ні на мить не забуваємо, що відчайдушна боротьба з «нашим непримеренним і головним ворогом» (за визначенням В’ячеслава Липинського) триває досі. Ненаситна потвора російського імперіалізму намагається будь-що-будь підкорити Україну, а навіть знищити її. Та обломає вона свої хижацькі зуби, бо на захисті рідної землі стоять новітні Герої! Слава їм! Слава Збройним силам України! Слава Україні!

Віталій КУШНІР, с. Затурці

Немеркнуча слава і пам’ять героїв Крут

Джерело: slovopravdy.com.ua