У кінці жовтня мав заручитися, натомість того ж місяця повернувся додому в домовині: спогади про 30-річного Героя з Волині

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У кінці жовтня мав заручитися, натомість того ж місяця повернувся додому в домовині: спогади про 30-річного Героя з Волині

21 лютого 2025 р. 05:46

21 лютого 2025 р. 05:46

Сергій Олександрович Денисюк народився 11 серпня 1993 року. Молодший син в родині Денисюків. Проживав в селі Мала Глуша Камінь-Каширського району.

Здобув повну середню освіту в 2011 році в ЗОШ I-III ст. с. Мала Глуша. Спогади про Героя пишуть на сайті Камінь-Каширської міської громади .

«Він просто випромінював саму доброту. Таких хороших людей дуже мало є», – із болем у голосі кажуть друзі полеглого Героя. Тож не дивно, що товаришів він мав завжди багато, був постійно душею компанії – і коли навчався в школі, і коли на танці у сільський клуб ходив.

Згодом відслужив у армії. Після строкової служби почав їздити на заробітки.

8 березня 2022 року в отримав повістку та став на захист України. Служив у сухопутних військах. Бригада Сергія завжди була «на нулі»: боронили Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут, Сумщину, Харківщину. Був командиром взводу.

Матір довгий рік і сім місяців молила Бога, щоб оберігав його на фронтових дорогах. На шматки розривалося її серце, коли прилетіла страшна звістка, що Сергійко тяжко поранений. Чотири місяці по різних госпіталях підліковував здоров’я. А потім відразу знову вирушив на передову. Там свого «Смайлика» (такий позивний мав) чекали побратими. Любили вони його і за веселу вдачу, і за надзвичайну мужність.

Життя обірвалося 6 жовтня 2023 року в Лимані Першому Харківської області. Клятий ворог підступно обірвав його таке ще молоде життя, котре вже ніколи не матиме продовження на цьому світі. Бо ж не встиг створити Сергій Денисюк свою сім’ю, ніколи не дочекається його кохана, з котрою познайомився вже під час війни.

«У кінці жовтня він мав прийти у відпустку та заручитися…» – каже брат Олександр. Натомість того ж місяця повернувся Герой додому в домовині.

За особисті мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового обов’язку, відзначено державно нагородою України «За мужність» III ступеня (посмертно).

Лариса Яцик за спогадами рідних