Загинули разом, від одного пострілу: історія двох бійців з села на Волині, які полягли в один день на Запоріжжі

25 лютого 2025 р. 22:18

25 лютого 2025 р. 22:18

57-річний Ярослав Кашуба та 58-річний Олександр Лапчук з Волині стали на захист України у перший день повномасштабного вторгнення. Обоє з одного села, обоє загинули в один день - 15 травня 2022 року, на Запоріжжі.

Історію захисників розповідає Суспільне .

«Я іду першим, можете іти зі мною»

Вчитель фізичного виховання Віталій Сітарук — демобілізований військовий. Він розповів, що у перший день вторгнення майже усе село зібралося на головній площі. Приклад тоді показав староста Ярослав Кашуба. Посадовець оголосив, що йде у військо і запросив односельців у стрій.

«Він (староста) тоді розповів, що отримав вказівку оповіщати чоловіків, щоб вони їхали до ТЦК. Він тоді сказав: я іду першим, і хто відчуває, що може тримати зброю, має якийсь досвід, і бажання, можете іти зі мною. Він був людиною авторитетом», — пригадує Віталій Сітарук, один із тих, хто пішов у військо вслід за старостою.

Дружина полеглого Олександра Лапчука Світлана каже: намагалася вмовити чоловіка залишитися вдома і почекати повістки, але він вирішив йти на війну добровольцем.

«Я пам'ятаю, як він взяв мене за плечі і сказав: "запам’ятай — служать лише собаки, а я йду захищати вас. І краще піду я, ніж мають іти молоді хлопці". Того ж дня шкільний автобус забрав 20 чоловіків різного віку», — говорить Світлана Лапчук.

Як розповіла Донька Ярослава Кашуби Ольга , перед поїздкою у пункт збору склав повноваження старости села Соловичі.

«Це було тяжке рішення, нам було його дуже тяжко прийняти — для мами, для брата, для мене. Але знаємо свого батька, він мав твердий характер, зібрав усе і пішов на війну», — каже донька.

«Весь час ці двоє дідів були попереду»

Ярослав Кашуба і Олександр Лапчук служили у 14 окремій механізованій бригаді. Їх бойовий шлях розпочався на Київщині, далі були бої на Миколаївщині, Херсонщині і Запоріжжі.

Староста села на війні був гранатометником, його односелець Олександр — помічником гранатометника. Чоловіки разом виконували усі бойові завдання в парі.

«Казали хлопці молоді, що весь час ці двоє дідів були попереду. Вони з Ярославом Івановичем скрізь по переду, перші», — додає дружина Олександра.

«Загинули разом, від одного пострілу»

Двоє односельців були у строю 80 днів. Останній бій Олександр Лапчук і Ярослав Кашуба прийняли 15 травня 2022 року на Запоріжжі.

«Їхав БТР російській, — переповідає спогади побратимів Світлана Лапчук. — І деякі чоловіки кажуть, що можливо і не потрібно було відкривати вогонь, але той БТР їхав на хлопців, що позаду були, тому вони відкрили вогонь. У відповідь — постріл, загинули обидва разом від одного пострілу, біля одного гранатомету».

Як пригадує односелець і побратим полеглих бійців Віталій Сітарук, він у той момент був на іншій позиції і не міг повірити в загибель Ярослава і Олександра.

«Люди були дуже втомлені, дощ, мряка. Ми сидимо в окопах, молодші хлопці вже сплять, рація в мене висить і я чую, що двоє двохсотих. Тієї ночі не спав, незважаючи на усю втому, напругу, я не спав, прокручував усе в голові"» — говорить ветеран.

Побратими витягали загиблих під обстрілом

В останню путь Ярослава Кашубу і Олександра Лапчука провели 20 травня 2022 року. Захисників поховали поруч. На світлинах — вони обоє в однострої.

«Я пам’ятаю, як принесли труну, поставили, — каже Син Ярослава Кашуби день поховання. — Пам’ятаю руку тата, пальці такі змучені, в землі...»

Щоб рідні могли попрощатися з загиблими воїнами, їх побратими ризикували власним життям, каже вдома Олександра Лапчука Світлана.

«Дякуємо хлопцям, побратимам, особливо Горнічу Анатолію , який на застереження, що не йди, бо назад не повернешся, бо БТР стояв і далі обстрілював, таки пішов, щоб забрати тіла, — говорить жінка. — Він посидів, поплакав і по-пластунськи поліз, спочатку витягнув Сашу на собі. Повернувся за Ярославом Івановичем, який загинув просто стоячи біля гранатомета».

Щороку у день загибелі Олександра Лапчука і Ярослава Кашуби односельці згадують полеглих, чимало людей приносять квіти на їх могили. Нині громадою опікується Юрій Зеленчук, який служив разом з Ярославом Івановичем і Олександром, у тому бою він отримав контузію.

• Загинув у бою, не дізнавшись, що стане батьком вдруге: спогади про Героя Володимира Степашука з Волині
• Воювали пліч-о-пліч: у бою на Курщині Герой з Волині Сергій Гембік загинув , а його брат отримав тяжкі поранення
• Похоронили сина, а через тиждень – маму: історія сапера Миколи Федорука, який не сховався за «бронню»

Волинські