вологість:
тиск:
вітер:
Василь Саливончик із Волині, втративши в бою ноги і стікаючи кров’ю, наказав побратимам відступати, а сам залишився з гранатою…
01 березня 2025 р. 15:44
01 березня 2025 р. 15:44
Боєць 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила загинув 11 травня 2023 року на Донеччині.
Воїну зі Щитиня Камінь-Каширського району присвоєно звання «Герой України». Відповідний Указ Президент України підписав 21 лютого 2025 року
У ньому, зокрема, йдеться: «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю: присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Саливончику Василю Анатолійовичу – сержанту (посмертно)».
Нагадаємо, боєць 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила загинув 11 травня 2023 року на Донеччині. Довгі місяці захисник вважався зниклим безвісти. Лише у листопаді того ж року його тіло нарешті змогли повернути на малу батьківщину і з військовими почестями поховати на кладовищі у рідному Щитині, що на Любешівщині.
Василь Анатолійович змалку був залюблений у книгу. Зростав дуже розумним і талановитим. Йому легко давалися точні науки. Він гарно володів словом, писав вірші і навіть роман. Фактично у перші дні повномасштабного вторгнення росії Василь Саливончик свідомо вирішив іти захищати свою країну – не міг і не хотів стояти осторонь, бо завжди у його серці жила любов до України. Тим паче за плечима мав військовий досвід – проходив строкову службу в Національній гвардії, а у 2014 році був військовим інструктором на Яворівському полігоні.
У перші дні повномасштабного вторгнення росії Василь Саливончик свідомо вирішив іти захищати свою країну – не міг і не хотів стояти осторонь, бо завжди у його серці жила любов до України.
– І хоча його тоді демобілізували за станом здоров’я, він не міг інакше. Деякий час був у Володимирі, згодом, як уже ми потім дізналися, перебував на Сумщині. А далі воював у складі 24-ї бригади, був командиром другого стрілецького відділення стрілецького батальйону, – зболеним голосом розповідає мама воїна Надія Володимирівна.
Разом із побратимами Василь Анатолійович пройшов горнило війни на Сході, самовіддано захищаючи свою рідну землю від російських окупантів. У квітні – травні знаходився в Бахмуті. Ще 5 травня зателефонував до матері, радів, що вдалося успішно виконати завдання, не зазнавши втрат. 10 травня він знову мав іти на чергове завдання. Нібито його уже підвищили в посаді, став командиром взводу. Як уже з’ясувалося потім, – командиром зведеного штурмового взводу… Виконавши важке завдання, вони потрапили під сильний артобстріл, частина групи була уражена, Василь отримав чисельні поранення голови, тулуба, втратив ноги. Він наказав хлопцям відступати й евакуйовувати поранених, дав їм свій автомат, а сам лишився з гранатою…
Вічна пам’ять і слава Герою!
Наталія МУХА.
Джерело: www.volyn.com.ua
Новини рубріки
На Волині на 71 тисячу оштрафували водія за спробу ввезення віскі в Україну
01 березня 2025 р. 19:09
01 березня 2025 р. 18:50
«Я злякався»: військовий погрожував цивільному зброєю у Луцьку
01 березня 2025 р. 18:50