«Разом хоч у вогонь, хоч у воду»: історія двох побратимів з Волині

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

04 березня 2025 р. 18:56

04 березня 2025 р. 18:56

У волинській бригади 14 ОМБР служать побратими Микола і «Рер». Чоловіки несуть службу у складі батальйону безпілотних систем «Сапсан». Обидва починали піхотинцями, згодом потрапили на курси підготовки операторів БпЛА. Там і почалася історія бойової дружби.

Історію побратимів Суспільному речниця бригади Надія Замрига.

«Виявляється ми були піхотинцями однієї бригади, але ніколи не пересікалися. Вперше мимохідь побачив «Рера» на курсах з підготовки операторів БпЛА. Коли повернулися в бригаду, він сам знайшов мене і підійшов зі словами: «Привіт! Ти що мене не пам’ятаєш? Вчилися ж разом!» — пригадує Микола.

В бригаді кажуть, що у друзів різний характер і темперамент: «Рер» — жвавий та веселий, Микола — спокійний та розсудливий. Але також побратими мають багато і кажуть, що «разом хоч у вогонь, хоч у воду».

На рахунку екіпажу операторів низка знищених цілей: російських штурмовиків, їх бліндажів, техніки, засобів зв’язку.

«Коли влучаєш у ціль, враження ніби збірна України забила гол, всі кричать, як дикі», – каже бойовий пілот FPV-дрона «Рер».

«Разом хоч у вогонь, хоч у воду»: історія двох побратимів з Волині

Вдома на Миколу чекають дружина і син, у Рера — двоє синів і дружина. Обидва бійці кажуть: підтримка рідних і дзвінки додому — те, що допомагає триматися у найважчі моменти.