На Волині провели акцію на підтримку полонених та зниклих безвісти бійців

16 березня 2025 р. 17:30

16 березня 2025 р. 17:30

У неділю, 16 березня, у Володимирі відбулася акція на підтримку полонених та зниклих безвісти військовослужбовців.

Організатором заходу стало об’єднання родин полонених та безвісти зниклих бійців 14-ї окремої механізованої бригади за підтримки міської ради. Розпочався захід з молитви у соборі Різдва Христового, де згадали воїнів, які зникли безвісти або перебувають у ворожому полоні.

Під час молебню Благочинний Володимрського міського благочиння отець Богдан Мурований звернувся до присутніх із закликом молитися за воїнів. Він просив у Бога для них захисту, сили та якнайшвидшого повернення додому – до рідних, які чекають їх із надією та болем у серці.

Акція продовжилась на площі Героїв, під час якої рідні та близькі полонених та безвісти зниклих зібралися, тримаючи в руках плакати та світлини своїх синів, батьків, братів. Люди прийшли, щоб нагадати суспільству про біль невизначеності та закликати до активних дій задля повернення їхніх рідних.

Атмосфера заходу була сповнена тривоги, надії та незламної віри у возз’єднання з тими, хто наразі вважається зниклим безвісти. Перед учасниками акції виступив міський голова Ігор Пальонка , який зауважив, що кожен зниклий безвісти й полонений – біль для рідних і громади. Він вислови сподівання, що відповідні органи зроблять усе можливе для їхнього повернення.

Під час заходу рідні поділилися історіями зниклих безвісти воїнів.

Зі сльозами на очах мама бійця 14-ї ОМБр Тетяна Колбач з Ковеля розповіла про свого сина Давида . У 2022 році хлопець підписав контракт із підрозділом, а торік зник на Куп’янському напрямку. Напередодні Великодня, перед виходом на позиції, він зателефонував матері й сказав, що не буде на зв’язку дев’ять днів. Тетяна саме готувала для нього передачу, але після того дзвінка від сина не було жодної звістки.

За офіційними даними, військовий перебуває в списках самовільного залишення частини (СЗЧ). Однак, за словами його побратимів, Давид не повернувся з позицій. Тетяна не лише живе у страшній невідомості, а й змушена боротися за добре ім’я свого сина, якого вважають дезертиром. Вона не припиняє пошуки й вірить, що дізнається правду, бо не сумнівається: її син не міг зрадити присягою.

Сестра Василя Гаврилюка розповіла, що її брат зник влітку 2024 року на Куп’янському напрямку під час виконання бойового завдання. За останньою відомою інформацією, його не змогли евакуювати з позицій через інтенсивні обстріли. Відтоді зв’язку з Василем немає, а його рідні продовжують шукати будь-які відомості про його долю.

Ігор Герасимюк , боєць 56-ї ОМБр, родом із села Овадне. Напередодні повномасштабного вторгнення одружився, згодом у родині народився первісток, якого Ігор встиг побачити лише один раз. У червні 2024 року він зник безвісти під час виконання бойового завдання. Відтоді рідні не мають жодної звістки про нього, проте не припиняють пошуків і сподіваються на його повернення.

Вадим Стельмащук зник безвісти в червні 2024 року під час наступу російських військ. Як розповіла його мати, напередодні він отримав важке поранення, але після лікування вийшов зі шпиталю й повернувся на фронт. У день зникнення Вадим отримав наказ і вирушив на бойове завдання разом із бійцями з іншого підрозділу. Відтоді про нього немає жодної звістки, а рідні продовжують його пошуки, сподіваючись дізнатися правду про його долю.

58-річний Валерій Кондисюк , який пройшов Афганістан, був мобілізований 1 квітня 2024 року. Проте 19 жовтня зник безвісти. Його дружина зверталася до різних інстанцій у пошуках будь-якої інформації, але досі немає жодних офіційних відомостей про його долю. За словами побратимів, Валерій загинув на Покровському напрямку, проте офіційного підтвердження цього немає, і рідні продовжують його пошуки.

Про долю Сергія Корніюка немає жодної звістки з 31 січня 2025 року. Рідні зверталися до всіх можливих інстанцій, які займаються пошуками зниклих безвісти не лише на території України, а й у Росії та анексованому Криму. Однак наразі жодної інформації про його місцеперебування немає, і сім’я продовжує його пошуки.

Опісля акції відбувся благодійний аукціон, на якому охочі могли придбати унікальні лоти: розписані місцевими художниками Аллою Літвінчук , Діаною Шимчук , Надією Яциною , Наталією Нечипорук та Миколою Черняком гільзи та патрони, а також картини. Усі виручені кошти будуть спрямовані на потреби Збройних Сил України.

Завершилася акція автопробігом, під час якого учасники продемонстрували єдність та підтримку українських захисників.

• «Час там має велике значення»: прикордонник із Луцька закликав негайно рятувати полонених
• Робочі місця для всіх: як ветеран війни допомагає зробити виробництво доступним
• Вижив у пеклі Бахмута: історія волинянина, який нищить ворога у штурмовій бригаді

Волинські