Не міг рухатися: після Covid-19 у 17-річного волинянина розвинулась гостре запальне аутоімунне захворювання

18 березня 2025 р. 10:32

18 березня 2025 р. 10:32

У Центрі комплексної реабілітації «Фенікс» 17-річний Микола Мацюк із волинського села Доросині вчиться впевнено ходити та виконувати побутові справи без сторонньої допомоги.

Восени 2024 року хлопець захворів на Covid-19, який ускладнився пневмонією. Внаслідок хвороби розвинувся синдром Гієна-Барре — гостре запальне аутоімунне захворювання, яке вражає периферичну нервову систему. Микола став майже нерухомим. Історію лікування хлопця розповіли у Волинському обласному медоб'єднанні материнства та дитинства.

Зараз Коля проходить четвертий курс реабілітації у Центр комплексної реабілітації «Фенікс».

«За цей час Коля став для нас сином, — каже завідувачка Оксана Міндюк. – Уся наша команда вболіває за нього і ми надзвичайно радіємо його успіхам. Його наполегливість надихає».

Микола погодився розповісти історію своєї хвороби та поступового одужання в Центрі «Фенікс».

«Розпочалося все із температури. Тиждень я лікувався вдома, а потім у лікарні. Після повернення з лікувального закладу відчував із кожним днем все більшу слабкість, не міг стати на ноги. Знову опинився в лікарні. А після поліпшення знову стався відкат — практично не міг рухатися, було дуже важко. Коли я приїхав у «Фенікс» — був зовсім «ніякий». Зараз можу сам їсти, ходити. Це елементарне, але цього довелося вчитися заново», – розповідає хопець.

Тетяна Салатюк, фізична терапевтка, яка працює з Миколою, розповідає про пройдений разом шлях.

«Миколка поступив до нас у важкому стані — не міг підняти руку, не кажучи вже про ноги. На початку треба було завести м’язи, тож ми робили з ним вручну пасивну гімнастику для м’язів і суглобів. Зараз я роблю йому такі вправи тільки кисті й стопи. Поступово з нашою допомогою він почав піднімати трішки руки та ноги. Перший результат дуже надихнув його, збадьорив, адже емоційний стан хлопця теж був дуже важким. Після другого курсу Коля вже міг самостійно сісти, пересісти з крісла на крісло. А сьогодні вже сам взув кросівки та зав’язав шнурівки. Він впевнено йде до своєї мрії – самостійно піти на шкільний випускний та купити мотоцикл».

«За Колю ми вболіваємо усі — весь наш колектив. Вперше до «Феніксу» він потрапив у листопаді 2024 року і тоді навіть не перевертався. Коли він зробив свої перші самостійні кроки — для нас це було справжнє свято. З Миколою працює велика мультидисциплінарна команда: лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти. Також із Миколою працювали психологи, адже хлопець був у депресії: коли людина була здоровою і раптом стала нерухома — це дуже важко пережити», — пригадує завідувачка Центру Оксана Міндюк.

Зараз Коля щодня працює з гантелями, обважнювачами, гумками, м’ячем, а також присідає біля шведської стінки, займається на мотомеді. Все це робить сам. Разом із фізичною терапевткою Тетяною Салатюк навчається ставати на пальчики. Щоразу після двотижневого курсу реабілітації хлопець отримує від фізичної терапевтки «домашнє завдання», яке сумлінно виконує. Запорука його одужання — постійна наполеглива праця.

Волинські