Відбиваючи ворожі штурми у бригаді морської піхоти

19 березня 2025 р. 16:18

19 березня 2025 р. 16:18

Сергій Карнєєнко, уродженець села Хобултова Володимирського району був у числі тих Героїв, які в перші місяці повномасштабної війни зупинили навалу рашистів на одному з найважчих напрямівм – південному.

Вчителя образотворчого мистецтва з дипломом Володимирського педколеджу, у мирний час дизайнера одного з підприємств, ще до війни призвали на строкову  військову службу у 18-у ОБМП 35-ої бригади морської піхоти.

– Хист до малювання у мені пробудив під час навчання в Нововолинському обласному ліцеї-інтернаті викладач, художник Анатолій Васильович Жуков.  У 2021 році на строковій службі потрапив  у  бригаду морпіхів, яка дислокувалася  в Одеській області, – розповідає Сергій. – Службу  несли на  блокпостах  на Херсонщині біля Генічеська, кудою й ринула  рашистська  навала. Мені поталанило, бо перед війною був у відпустці, а коли 22 лютого прибув у частину, то була дана команда перебувати у ній, а хлопці з підрозділу несли бойове чергування біля Криму. Вони й відбивали  рашистські штурми, багато з них отримали важкі поранення, дехто потрапив в полон, на щастя, вже половину з них звільнили.

Ми ж два місяці прикривали Одесу з моря, бо була ймовірність висадки  ворожого десанту. А потім  пішли на Херсонщину –  тоді ще  не було плитоносок, у важких бронежилетах форсували  річку, рвалися вперед на БМП і рашисти з дронів побачили наш стрімкий наступ. Як згодом зізналися їхні полонені,  вони злякалися таких відчайдух і  відступили, а ми щодень, хай по сто метрів, але відвойовували свою територію. Хоча було все –  дев’ять днів без води і їжі, без зв’язку, обезводнення організму, поранення однополчан, адреналін минув і страх брав. Згодом нас перекинули на Донеччину в район сіл Урожайне, Макарівка, Сторожове.

На Донеччині відразу вразили  великі інтервали між ворожими прильотам мін, снарядів –  на Херсонщині  вони були кожні дві хвилини. Сергій  вже  був обстріляний  боєць, командири   відзначили його дисциплінованість, відповідальність. Коли  під час ворожих штурмів дехто відступав –  він впевнено тримав свою позицію. Офіцери почали в години перепочинку залучати і до ведення  документації, іншої штабної роботи.

–  Війна відкрила у мені деякі риси характеру, про які в мирному житті і не здогадувався, –  ділиться колишній морпіх, –  зокрема, спостережливість, витримку і витривалість, кмітливість, здатність мислити  тактично і стратегічно. Ось сапер провів нас і показав, де міни. Я відразу  помічав і вже сам проводив людей великими групами,  командири знали, що непередбачених випадків зі мною не буде. Мене ще на війні  дуже рятувала худорлявість, невисокий ріст –   під час обстрілу мені досить знайти невелику ямку і там вже можу заховатися. Згодом з одним лейтенантом вдалося  сформувати  у нашому батальйоні високопрофесійний розвідувальний взвод.

Майже рік тому президент видав  указ про  демобілізацію строковиків і Сергій повернувся до мирного життя. Його тут чекали батьки, дві сестри, батьки дружини і найбільше – кохана Тетяна. Знайомі вони були ще   під час навчання в коледжі, а минулого року на День Незалежності взяли шлюб.

–   На фронті відчував постійну підтримку родини, батьків дружини –  керівників гуртків Нововолинського Центру дитячої та юнацької творчості Наталії й Віталія Сидоренків –  вони із своїми вихованцями  своєю творчістю збирали кошти і постійно допомагали нашій бригаді. Важкими  були ці роки для  дружини Тетяни, але я постійно відчував її підтримку, особливо після при- ходу з війни додому.  На війні було відчуття, що вже досить, навоювався. Прийшов з війни і тебе вже знову туди тягне. Вона  мені не сниться, інколи згадуються  окремі епізоди, є можливість – телефоную хлопцям, більше списуємося.

Зараз Сергій вже ввійшов у мирне життя–  допомогло довоєнне заняття цифровою фотографією і у Нововолинському центрі дитячої та юнацької творчості веде такий гурток. Паралельно здобуває вищу освіту. Ми ж йому дякуємо за наближення Перемоги і захист держави у дуже важкий для неї час.

Ігор ЛІСОВИЙ

На знімку: Сергій Карнєєнко на фронті; разом з дружиною Тетяною.

Волинські