45 років у професії: хірург з Волині лікує обличчя військовим і цивільним

22 березня 2025 р. 15:39

22 березня 2025 р. 15:39

Дмитро Струк - уже 40 років працює хірургом у Волинській обласній клінічній лікарні. Усього у професії медик на 5 років більше. Нині він – завідувач відділення хірургічної стоматології і щелепно-лицевої хірургій ВОКЛ, голова лікарняного профкому.

За час його роботи в медзакладі запровадили понад десять новітніх методик, перейнятих під час закордонних відряджень. Відділення досвідченого лікаря одним із перших приймає пацієнтів після дорожньо-транспортних пригод і вуличних бійок. Тут проводять реконструкції обличчя українським захисникам.

Про свій шлях він розповів в інтерв’ю волинському журналістові Андрію Гнатюку, пишуть Волинські новини.

Як потрапили в хірургію?

Хірургію обрав уже в інституті. Спершу вступав на стоматологічний факультет, адже, проживаючи в селі, бачив, як люди мучаться із зубами. Думав, що повернуся в рідне село Гримайлів, де була дільнична лікарня зі стоматкабінетом. Але доля закинула мене на Волинь.

Будучи студентом, на кафедрі хірургічної стоматології мав викладача, яка запросила подивитися, як це працює. Пішов на кілька чергувань – сподобалося. Потім проходив інтернатуру на хірургічній стоматології. В обласній стоматполіклініці були гарні лікарі, які навчили методиці видалення зубів. У Луцькій районній лікарні проводив операції, а згодом запросили у Волинську обласну лікарню.

Почавши працювати, їздив на стажування в Одесу, Харків, Київ, Мінськ, а ще в Польщу, Німеччину, протягом останніх років брав участь у місіях від канадського фонду. Він надавав допомогу військовим ще із часів АТО.

Якщо порівняти вітчизняну медицину вашого профілю та інші країни, то наскільки відрізняється підхід?

Обстеження і діагностика майже не відрізняються. У нас зараз проводять потужні обстеження, хоча раніше серйозного обладнання не було. У методиках операцій за кордоном є дещо нове, що можна почерпнути. Єдине, в нас не завжди вистачає інструментів, щоб втілювати різні методики.

Через повномасштабне вторгнення багато військових мають множинні поранення незахищених ділянок, як-от кінцівки, обличчя. Коли треба проводити реконструктивну операцію, то часом потрібно 3D-монтування, щоб відновити об’єм кістки, знати, звідки її брати. Втім, вважаю, у нас досвідчені лікарі, які надають кваліфіковану допомогу і військовим, і цивільним.

А ось які закордонні методики вже змогли впровадити, використовуючи технічне оснащення нашої лікарні?

У Польщі побачив методику операції при переломі орбіти ока. Унаслідок такого в людини опускається очне яблуко і двоїться в очах. Ми тепер відновлюємо орбіту з допомогою титанових сіток. Уже провели десятки операцій військовим і цивільним. Під час переломів щелепи проводимо реконструкцію за допомогою кісток, взятих із лобової кістки.

Скільки нових методик запроваджено?

Зі свого – лікування переломів суглобового паростка із застосуванням спиці Кіршнера. Для лікування наших пацієнтів перейняли деякі з тих, що бачив за кордоном і в Україні.

Із якими проблемами зазвичай звертаються люди? Зуби, певне, та ділянка, яку бояться найбільше?

Із проблемами зуба люди звертаються до звичайних стоматологів. До нас уже приходять з ускладненнями після лікування чи видалення зубів, з пухлинами, що є в щелепно-лицевій ділянці чи шиї, і також із політравмами. Ще звертаються пацієнти з вродженими вадами.

Ви одним із перших оглядаєте людей після ДТП і вуличних бійок, де найбільше страждає обличчя. Коли найважче надавати допомогу?

Важко надавати допомогу, коли основна травма припадає на обличчя і череп. У середній зоні тонкі і крихкі кістки, тоді найважче. Але потихеньку справляємося. Спершу рятуємо життя, тоді зупиняємо кровотечу, обробляємо рани, зашиваємо, за необідності оперуємо. Зазвичай люди потребують реконструкції обличчя. Бувають випадки, коли просимо допомоги у пластичних хірургів для пересадки шкіри.

Ви ще проводите реконструкцію обличчя військовим, зокрема в місії з канадцями. Наскільки мінно-вибухові травми складніші в лікуванні? Як відрізняється підхід до пацієнта?

Звичайно, що в цивільних не такі складні травми. У військових страждає обличчя, бо ж це відкрита частина тіла. До нас уже потрапляють хлопці, яким надана первинна допомога в госпіталях прифронтових міст. Вони вже частково отримували лікування. Крім того, пацієнти подекуди психологічно нестабільні. Деколи вони самі просять допомоги психолога.

Операції військовим проводять у кілька етапів. Що можете сказати про те, як можна повернути обличчя до первинного стану або до такого, щоб людина почувала себе комфортно в соціумі?

Таким, як було до травми, не вдасться повернути. Але нормальний вигляд, щоб на людину не показували пальцем, можна зробити. Був випадок у місії, де хлопець ходив по вулиці в балаклаві, бо в нього не було носа й погано відкривався рот. Але після канадської місії він поводив себе по-іншому. До того не хотів ні з ким говорити, а після відновлення побачив себе і почав спілкуватися.

У вас є контакти з пацієнтами через певний час після операцій?

Звісно. Часом через місяць викликаємо для контролю. Потім ще спілкуємося за пів року. Якщо їм потрібне повторне втручання, то призначаємо повторну операцію.

Як до вас потрапити, якщо в людини виникає проблема в щелепно-лицевій ділянці?

Я приймаю в поліклініці Волинської обласної клінічної лікарні щовівторка з 9:00 до 15:00. Або й довше, якщо прийде більше людей. В інші дні, якщо хворі звертаються, то не відмовляю, відповідаючи телефоном. Скерування до нас не є обов’язковим, але часто люди беруть направлення в сімейних лікарів. Якщо пацієнту потрібне стаціонарне лікування, то в поліклініці видаємо своє електронне направлення, щоб хворого госпіталізували і пролікували за пакетами НСЗУ.

Ви працюєте в лікарні з дружиною. Як це, коли в сім’ї двоє хірургів?

Удома спочатку не спілкуємося про роботу, але потім усе одно повертаємося до цієї теми. На жаль, наші діти не пішли в медицину. Сказали, що хочуть жити вдома, а не в лікарні. Можливо, внучка буде медиком, бо зараз працює помічником стоматолога. Із дружиною бувають професійні суперечки, але завжди знаходимо консенсус.

• «Двоє дітей – одна боротьба»: історія родини з Волині, яка виховує брата й сестру з рідкісною хворобою
• Ковельське МТМО звинувачують у поборах з військових: що каже очільник медзакладу
• У лікарні на Волині зупинили роботу пологового відділення : яка причина

Волинські