Мирна акція у Володимирі: Зібралися аби нагадати про тих, хто не повернувся додому

23 березня 2025 р. 12:54

23 березня 2025 р. 12:54

Минулої неділі у Володимирі відбулася мирна акція на підтримку полонених та зниклих безвісти військовослужбовців, організатором якої є об’єднання родин полонених та безвісти зниклих бійців 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого за підтримки міської ради.

У соборі Різдва Христового відслужили молебень, під час якого згадали воїнів, які зниклих безвісти або перебувають у ворожому полоні. Із закликом здійснювати щоденну домашню молитву за кожного захисника виступив благочинний Володимирського міського благочиння отець Богдан Мурований, котрий також просив у Бога для них захисту, сили та якнайшвидшого повернення до рідного дому.

Акція продовжилась на площі Героїв. Тримаючи в руках плакати та прапори із зображенням воїнів, рідні таким чином зібралися, аби нагадати суспільству про тих, хто досі не повернувся додому. У їхніх очах – біль очікування, в руках – заклики не забувати, не припиняти пошуків, не залишати їхніх близьких наодинці з невідомістю. Вони прийшли, аби вголос заявити: кожен захисник має бути знайдений, кожен полонений – повернутий, кожна родина – почута.

Міський голова Ігор Пальонка підтримав родини зниклих безвісти та полонених воїнів та висловив надію на їхнє повернення, атакож наголосив на важливості збереження пам’яті про кожного захисника.

Під час заходу рідні поділилися історіями зниклих безвісти воїнів. Так, зі сльозами на очах мама бійця 14-ї ОМБр ковельчанка Тетяна розповіла про невідому долю сина Давида, котрий у 2022 році підписав контракт із ЗСУ . Понад рік хлопець боронив країну від російських окупантів, а торік, напередодні Великодня, безслідно зник на куп’янському напрямку. Перед тим встиг зателефонувати матері й повідомити, що не буде на зв’язку певний період. Жінка саме збиралася відправити гостинці сину, але після тієї розмови зв’язок із Давидом обірвався. За офіційними даними, він у переліку тих, хто самовільно залишив частину. Але, зі слів побратимів, насправді не повернувся з позицій. Відтоді Тетяна живе надією на зустріч, водночас робить усе можливе, аби відновити добре ім’я сина, якого у частині вважають дезертиром. Жінка не припиняє пошуки й переконана, що син не міг зрадити присязі.

Василь Г. зник влітку 2024 року на куп’янському напрямку під час виконання бойового завдання. Про це розповіла його сестра. З її слів, через інтенсивні обстріли не було можливості евакуювати його з позицій. Відтоді зв’язку з братом немає, натомість рідні продовжують його пошуки.

Військовослужбовець 56-ї ОМБр Ігор вважається зниклим безвісти від червня 2004 року. Чоловік родом з села Овадне. Напередодні повномасштабного вторгнення одружився, а незабаром тримав на руках первістка, якого встиг охрестити, після чого вирушив у зону бойових дій. Під час виконання бойового завдання зник безвісти, відтоді рідні намагаються відшукати його.

Інформації про Вадима С. немає від червня 2024 року. Зі слів мами, син зник безвісти під час масштабного наступу росіян. Напередодні він повернувся зі шпиталю, де лікувався після важкого поранення. Ситуацію з пошуками ускладнює те, що у день зникнення Вадим пішов у бій з воїнами іншого підрозділу, з якими у рідних немає жодного зв’язку. Досі про його долю нічого не відомо, а рідні не припиняють пошуки.

58-річний Валерій пройшов Афганістан. 1 квітня 2024 року був мобілізований, а 19 жовтня зв’язок із ним обірвався. Його дружина не припиняє пошуки, однак, на жаль, досі немає жодних офіційних відомостей про його долю. Хоча, зі слів побратимів, Валерій загинув на покровському напрямку.

Про долю Сергія К. немає жодної звістки з січня 2025 року. Рідні зверталися до всіх можливих інстанцій, які займаються пошуками зниклих безвісти не лише на території України, а й у росії та анексованому Криму. Однак наразі жодної інформації про його місцеперебування немає.

Родина Масліїв стала учасниками акції на підтримку військових і сімей, які втратили близьких на війні. Вони принесли з собою прапор, на якому зображення їхнього сина – героя, котрий загинув рік тому. Втім, навіть через рік тіло досі не вдалося повернути, і він офіційно вважається зниклим безвісти. Прапор з його світлиною був не тільки символом нескінченної туги, а й гідності родини, яка, незважаючи на всі труднощі, продовжує боротьбу за правду й за можливість належно поховати сина.

Під час акції відбувся благодійний аукціон, на якому охочі могли придбати унікальні лоти: розписані місцевими художниками Аллою Літвінчук, Діаною Шимчук, Надією Яциною, Катериною Стецюк, Наталією Нечипорук та Миколою Черняком відпрацьовані боєприпаси та картини. Усі виручені кошти будуть спрямовані на потреби Збройних сил України.

Також діяла художня інсталяція, де стояв стіл з посудом та два крісла з військовою формою із написом «Хочу пити каву з тобою, а не сама!»

Завершилась акція автопробігом, під час якого учасники продемонстрували єдність та підтримку українських захисників.

Жанна БІЛОЦЬКА

Волинські