вологість:
тиск:
вітер:
Відчуття підтримки: як захистити наших захисників
23 березня 2025 р. 14:03
23 березня 2025 р. 14:03
«Я так бажаю всім військовим, щоб ми стали для них людьми – простором підтримки».
Ті, хто повертається з війни, – чи почуваються вони захищеними у мирній (порівняно, звісно) реальності? Що ми можемо зробити, щоб подарувати людям, які перебували у ситуації постійної загрози, – відчуття такої омріяної безпеки? Як, зрештою, повернути це відчуття собі самим?
Ми з дітьми дивимось поліцейський серіал «Новобранець». Головний герой у 46 років змінив життя і почав кар’єру поліцейського. Вчора була серія, де старший офіцер допомагав адаптуватись стажерці, що тільки-но повернулась із війни, вона була снайперкою. А після демобілізації вирішила стати поліцейською.
Офіцер привіз її у парк, попросив подивитись навколо і сказати, що вона бачить. Вона відповіла щось типу: «периметр відкритий, 6 людей праворуч, 3 ліворуч»... Офіцер продовжував: «Зроби вдих та видих. Подивись, ти – в парку. Зараз сонячний день. Ти можеш розслабитись, відчути сонце і закрити очі. Я прикрию. Одна з частин тебе залишилась на війні. Тобі важливо навчитись бачити навколо не ворогів, не тих, хто потенційно небезпечний. Подивись, це – парк, і в ньому – просто люди, які вийшли погуляти і погрітись на сонці… Я допоможу воїну стати миротворцем».
Я дивилась цю сцену і думала в першу чергу про військових, що повертаються з війни, та й напевно про всіх нас – яким так важливо почути та відчути: «Ти можеш закрити очі та розслабитись, я прикрию». Це – не просто слова, це – запрошення в захищений простір, щоб дати собі право на відновлення.
… Я читала сьогодні свої спогади в фб – рівно рік тому я писала щось емоційне про вибухи. Сьогодні вночі наш будинок знов підстрибував. Мала злякалась, згорнулась у мене на колінах, кішка, що дуже боїться гучних звуків, сховалась під скатертиною під столом – це зараз її «безпечне місце». Син продовжував поруч працювати. Я гладила по голівці доньку і питала, хто хоче чаю з молоком?
Я думала про частину нас, цивільних, яка звикла до війни. Яка начебто вже й не так гостро реагує на небезпеку. Але ж не дає можливості розслабитись. І теж так потребує тих, хто зможе сказати: «Ти можеш відпочити, я прикрию».
Я так бажаю всім військовим, щоб ми стали для них людьми – простором підтримки. Для них це важливіше – для справжнього повернення з війни та адаптації. І так бажаю для нас – надійного відчуття захищеності.
Світлана РОЙЗ , дитячий та сімейний психолог.
Джерело: www.volyn.com.ua
Новини рубріки
У Луцьку на реконструкцію мереж зовнішнього освітлення витратили майже 5 млн грн
25 березня 2025 р. 12:24
Волинь підписала меморандум про співпрацю в сфері цифровізації з програмою EGAP
25 березня 2025 р. 12:23
Вкрала хлопця у… мами. Історія на вечір
25 березня 2025 р. 12:22