«Мрію побачити своїх внуків на звільненій землі»: історія будівельника з Луцька, який став нацгвардійцем

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

18 квітня 2025 р. 19:59

18 квітня 2025 р. 19:59

Лучанин Олексій до повномасштабної війни будував сквери, а нині - обороняє Україну в лавах Нацгвардії, впевнено замінюючи кельму на автомат і облаштовуючи позиції з майстерністю будівельника.

Історію захисника розповіли на фейсбук-сторінці волинських гвардійців.

До початку повномасштабного російського вторгнення Олексій працював на будівництві: заміряв стіни та допомагав облаштовувати міські сквери у рідному місті Луцьк. Згодом чоловік приєднався до волинського підрозділу Національної гвардії України, пройшов навчання та разом з підрозділом виїхав на виконання бойових завдань у Донецькій та Запорізькій областях.

Рішення приєднатися до війська чоловік ухвалив, коли дізнався, що всі його друзі та колеги з будівельної бригади стали до сил оборони та виконують завдання знищуючи ворога. Побратими у Національній гвардії одразу дали чоловіки позивний Льоха.

«Звісно, пальці досі пам’ятають, як класти цеглу, але тепер я навчився розбирати автомат із заплющеними очима», - розповідає Олексій.

Під час злагодження інструктори Нацгвардії добре навчили новобранців всьому необхідному від правил поводження зі зброєю до тактики ведення бою і наданню домедичної допомоги. Олексій каже, що тоді зрозумів: навіть той, хто ще вчора тримав у руках кельму, може швидко стати воїном, якщо є мотивація й підтримка побратимів.

«Я досі, ловлю себе на думці, що шукаю рулетку в підсумку, де зберігаються боєприпаси», - з посмішкою говорить гвардієць Олексій.

Один із найбільш пам’ятних епізодів під час виконання завдань, Олексій пригадує особливо яскраво.

«Це сталося під час дозору. Зазвичай ми дотримувалися певного алгоритму дій, але тут спрацювала моя інтуїція. Дивлюсь в тепловізор, а він весь червоний від переважаючих сил противника. Відповідно, без вагань, випустив весь боєкомплект по ворогу. Побратими почули та прийшли на допомогу», - розповідає чоловік.

Олексію, як будівельнику, добре видно, як облаштувати позиції. Гвардієць відразу помічає, де потрібно щось підсипати, укріпити або добудувати. Льоха говорить, що окоп - це своєрідна споруда. Попри польові умови, важливо, аби все було зроблено на совість, а найкраще він уміє будувати, і захищати те, що збудував. Гвардієць хоче побачити внуків, посадити сад і розбудовувати свою країну - мирну, вільну й незалежну.