Лелека Світязь не повернувся на Волинь із Африки

19 квітня 2025 р. 10:23

19 квітня 2025 р. 10:23

«Те, що Світязь – один із двох, хто долетів аж до Танзанії, – це дуже добрий результат», – каже Андрій Бокотей.

Але чорногуз, який зник із радарів ще 27 грудня 2024 року, ймовірно, живий – просто молоді буськи рідко повертаються додому разом із батьками. Про це розповів орнітолог, професор кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Бокотей

«Найімовірніше, він просто вийшов із зони покриття»

«Лелека Світязь так і не повернувся в Україну. Але ми припускаємо, що він живий. Зв’язок із ним перервався в Танзанії – це територія, де на багатьох ділянках немає мобільного покриття. Оскільки передавач не передає сигналу, найімовірніше, він просто вийшов із зони покриття», – каже Андрій Бокотей.

Востаннє сигнал з передавача, яким був помічений лелека, зафіксували 27 грудня в долині неподалік скелі-останця Насер на півночі Танзанії. До цього він мандрував територією Ефіопії та Кенії і перетинав екватор.

«Ми не можемо сказати точно, чи він живий, але я консультувався з колегами, які давно займаються таким міченням. Вони кажуть, що в них лелеки з’являлися на зв’язку навіть через рік після зникнення», – додає орнітолог.

До слова, Світязь не вперше зникає з радарів. У вересні з ним обірвався зв’язок у долині Нілу на території Єгипту. Тоді вже думали, що птах загинув, але через два місяці сигнал із його передавача зафіксували в Судані – за 1500 км від попереднього місця перебування.

Молоді чорногузи поводяться, як підлітки

Насправді те, що Світязь не повернувся додому, не є свідченням його загибелі.

«Виняткові випадки, коли молоді лелеки повертаються з батьками відразу після зими. Зазвичай вони вештаються десь в Африці, де є добра кормова база. Тобто знаходять місце, де є що їсти, де їм добре і затишно – і можуть там залишатися на тривалий час, іноді й до кількох років. Вони поводяться десь так, як підлітки. Часто повертаються додому лише на четвертому році життя, коли стають статево зрілими», – пояснює Андрій Бокотей.

За його словами, буськи не бояться холодів, тому весняне похолодання, яке маємо цього року, їм не шкодить. А мігрують вони до Африки лише тому, що взимку в нас їм нічого їсти.

Гине до 90% молодих білих буськів

Торік в Україні помітили двох лелеченят із Шацька за допомогою супутникових передавачів. Одного з них назвали Лукою, іншого – Світязем.

«Лука і Світязь – два птахи з Шацька, із сусідніх гнізд. Між їхніми «хатами» було буквально 50 метрів, але поводилися вони абсолютно по-різному, – каже Андрій Бокотей. – Лука дуже швидко почав міграцію, стрімко її здійснив. Долетів до Туреччини за досить короткий час. Лука вже був у Румунії, коли Світязь ще залишався в Шацьку».

Через те, що Світязь не поспішав відлітати, а потім летів невеликими відстанями, навіть затримався майже на 5 днів на Тернопільщині, його жартома називали «ледащо».

Лука загинув на території Туреччини. Його передавач досі передає сигнали з одного місця, але ми не можемо його забрати.

«Світязь обрав іншу стратегію, ніж Лука. Він довше відгодовувався, летів повільніше, меншими етапами. І, очевидно, це була правильна стратегія – завдяки цьому він зберіг більше сил і зміг добратися до Африки. Натомість Лука загинув на території Туреччини. Його передавач досі передає сигнали з одного місця, але ми не можемо його забрати», – додає орнітолог.

За словами Бокотея, сам факт, що Світязь зміг долетіти до Африки, – вже велике досягнення.

«Поляки торік позначили 30 лелек, і з них вижило зовсім небагато. Те, що Світязь – один із двох, хто долетів аж до Танзанії, – це дуже добрий результат. Бо, за статистикою, до 90% молодих білих буськів гине. У них дуже висока смертність», – каже він.

Тепер мітитимуть червонокнижних чорних лелек

Оснащення буськів такими «супутниковими передавачами» дають ученим при дослідженні багато цікавої інформації про їхню поведінку та шляхи міграції.

«Можна проаналізувати, через які території летить птах, чи оминає він населені пункти, де зупиняється надовго – отже, там зручні кормові ділянки. Якщо на одній ділянці є багато сигналів з передавачів різних лелек, це означає, що вона є надзвичайно важливою на їхньому шляху міграції. Тож є сенс взяти її під охорону, – пояснює Бокотей. – Цей проєкт дозволяє розробляти заходи для охорони цього виду, а також інших птахів, які мігрують разом із ними».

Цього року в Україні вперше планують оснастити передавачами чорних лелек.

«Ми підписали великий контракт на мічення чорних лелек. Цього року мали б позначити 15 птахів. Це буде надзвичайно цікаво, бо білих лелек досліджують давно – це поширений вид, а чорний занесений до Червоної книги. І такими великими кількостями їх ще ніхто не кільцював», – підсумовує Андрій Бокотей.

Зіновія ВОРОНОВИЧ, «Еспресо.Захід».

Волинські