«Завдяки любові й підтримці прийомної мами я повірила в себе»: історія Ані, яка потрапила в родину  в 4 роки

22 квітня 2025 р. 21:10

22 квітня 2025 р. 21:10

На кінець 2024 року в Україні на обліку з усиновлення перебувала 15 тисяч 21 дитина-сирота та позбавлена батьківського піклування. Із них майже чотири тисячі живуть в інституційних закладах – там є турбота, але немає батьків, людей, які залишаються поруч не на зміну, а на все життя.

Історія нашої героїні – Ані з міста Черкаси – це історія про сімейну любов та підтримку, яка здатна вселити віру та впевненість.Дівчинка з народження жила в будинку дитини. Коли їй було чотири роки, у її житті з’явилися люди, яких вона змогла називати мамою і татом – прийомні батьки.

«Я й досі пам’ятаю, як мама запропонувала мені обрати заняття: піти на вокал чи на танці. Я обрала танці, які називалися “Радість”. Тоді я справді почувалася дуже щасливою. Завдяки мамі я дізналася, що мені до душі. Я знайшла себе в танцях», – ділиться дівчина.

Прийомні батьки завжди знаходили слова підтримки. Для мами й тата Аня завжди залишалася «найкрасивішою, найрозумнішою та найкращою дівчинкою у світі».

З початком повномасштабної війни, у березні 2022 року прийомна родина переїхала з Донецької області до міста Черкаси. Нині ця дівчинка мріє про модельний бізнес і хоче підкорювати світові подіуми.

«Завдяки любові й підтримці мами я знайшла впевненість у собі. Кожна дитина заслуговує на щасливу сім’ю, на люблячих, добрих і турботливих батьків, які будуть говорити слова, що дарують упевненість: “Моя принцеса”, “Моя зайка”, “Моя найгарніша”, “Моя найкраща”», — зізнається Аня.

Інтернатні заклади, якими б хорошими не були їхні умови, не здатні замінити дитині справжню родину. Діти в таких установах мріють про просте – щирі розмови, підтримку, турботу, можливість сказати комусь «мама» чи «тато» й відчувати, що тебе люблять. Це може дати лише сім’я.

Стати для дитини родиною можна різними шляхами: через усиновлення, створення прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу. Також важливою підтримкою може бути патронат – тимчасова турбота, яка дає дитині родину, поки їй біологічна родина долає труднощі або дитині шукають нову сім’ю.

Своєю історією Аня ділиться на мультимедійній виставці «Поговори зі мною», ініційованій Фундацією Катерини Осадчої спільно з Міністерством соціальної політики України, координаційним центром із розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Фундацією Олени Зеленської та Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) за фінансової підтримки Європейського Союзу. Авторка світлин — фотохудожниця Василина Врублевська.

Щоб якомога більше людей дізналися про шляхи, як прийняти дитину у свою родину – через усиновлення, створення прийомної сім’ї, оформлення опіки чи піклування, відкриття дитячого будинку сімейного типу або патронатної родини – держава створила онлайн-платформу dity.gov.ua . На цьому ресурсі можна знайти вичерпну інформацію про всі варіанти.

Оксана Кравець,

комунікаційниця проєктів Юнісеф.

Волинські