Право на владу не дає права порушувати закони Конституції

29 квітня 2025 р. 12:25

29 квітня 2025 р. 12:25

В Основному закону нашої країни – Конституції, прийнятій Верховною Радою 24 серпня 1991 року, визначені права та свободи громадян країни. Як дотримуються цього закону місцеві органи влади в нашому районі, давайте поговоримо про це на сторінках газети.

Уже шостий рік громада села Когильно бореться за свої права, які надані нам Основним законом держави. Чому так відбувається, пояснюється дуже просто. Згідно із законом про звернення громадян (ст. 7), заборонено направляти на розгляд звернення громадян тій особі, яку звинувачують. У всіх своїх зверненнях громада звинувачує голову Зимнівської ОТГ та адміністрацію в порушенні прав. Протягом останніх років у селі позакривали усі заклади і інфраструктури. За останні п’ять років громада села зверталась до уповноваженого з прав людини, двічі до генерального прокурора, восени – до президента Володимира Зеленського. І на всі ці звернення давав відповідь голова ТГ, якого ми звинувачували у порушенні наших прав. Рік тому написали листа до редакції газети «Волинь», де журналістка Катерина Зубчук описала дійсний стан справ в населеному пункті. Єдиний заклад, як відмітила, який жителі можуть безперешкодно відвідувати, то церква. І справедливо зазначила, що якби цей заклад був у підпорядкуванні місцевої влади, то і її теж би закрили.

Ще до приєднання Когильного до Зимнівської ТГ у селі був збудований будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин та школа. Із п’яти населених пунктів, які були в Льотничівській сільраді, нині в чотирьох позакривали магазини, ФАПи та будинки культури. Схоже, що Зимнівська сільрада започаткувала програму на знищення населених пунктів. Когильно, яке віддалене за 10 кілометрів від міста Володимира, свого часу було стрижнем колишнього колгоспу «Волинь». З усіх населених пунктів найбільше людей з нашого села працювали механізаторами, доярками, доглядачами худоби, вирощували цукрові буряки та іншу сільгосппродукцію, і в результаті отримали найбільше – 246 земельних паїв.

Читаючи відповіді на наші звернення голови Зимнівської ТГ, стає зрозуміло, як повинні діяти органи місцевого самоврядування. На останнє з них в кінці минулого року до президента країни повідомляє, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише у межах повноважень та у способи, передбачені Конституцією та законодавством України, а за невідповідності їм прийняті акти визнаються незаконними.

А тепер давайте подивимось, як виконують норми Конституції голова Зимнівської ТГ та сільські депутати. Стаття 49 гласить, що існуючі заклади охорони здоров’я не можуть бути скорочені. Майже три роки тому ФАП у нашому селі закрили, а фельдшера перевели на роботу в Льотничівську амбулаторію. Стаття 24 стверджує, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця проживання. Отже ми, жителі Когильного, маємо такі ж права, як і Зимного та Льотничого. То чому ж тоді в нашому селі, яке за 10 км від Володимира, всі заклади інфраструктури позакривали, а Зимному та Льотничому працюють. Стаття 3 Конституції гласить, що найвищою соціальною цінністю в країні є життя та здоров’я людей. У відповіді на звернення голова ТГ зазначає, що всі необхідні статті бюджетом профінансовані, крім охорони здоров’я, до якої належить і наш ФАП, що не тільки він, а й депутати приймають рішення про закриття закладів інфраструктури. Стаття 78 закону про місцеве самоврядування вказує на випадки дострокового припинення повноважень ради, «якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції та свобод громадян». Крім того, стаття 79 закону про місцеве самоврядування вказує на такі випадки і стосовно повноважень сільського голови. Але це закон, і голова правий, що у всіх відповідях дає пораду скористатись 55 статтею Конституції і подати його за порушення в суд.

У зв’язку з цим виникає запитання: чому ми, селяни, які гнуть спини на присадибних ділянках, земельних паях та сіножатях, сплачуючи податки, які з кожним роком зростають, повинні ще й оббивати пороги суду, прокуратури та інших правоохоронних органів, щоб доказати свою правоту, яка прописана в Основному законі країни.

Складається враження, що у нас немає правоохоронних органів, щоб розглянути наші звернення. Їх кількість зростає, вже на руках пальців не вистачає, щоб усіх перерахувати, а захистити права людей нема кому. В кінці минулого року в нашому селі відбулися збори громади, де голова сільради звітував про роботу. Хоч тут побудований будинок культури, ФАП, збори відбувалися на вулиці, стоячи під БК.

Пенсіонер Данило Селещук, якому недавно виповнилось 80 років і за спиною якого 46 років трудового стажу, не витримав і підвищеним голосом сказав: якщо не хочете провести збори в будинку культури, то дозвольте провести у ФАПі, адже там є де сісти громаді. Однак голова ТГ дав зрозуміти, що ці заклади усі належать не громаді села, яка їх збудувала, а адміністрації сільради. Тому й відкривати чи закривати їх це її право. В результаті жителі змушені були вислуховувати звіт стоячи. У ньому голова зазначив, що в нашому селі вже не потрібен фельдшер, бо медики є в Льотничому, де побудована амбулаторія, за 9 км від нашого села, і жителі можуть отримувати там послуги. А стосовно закриття ФАПу відповів, що цей заклад закрила районна лікарня і голова ТГ ніякого відношення до цього немає.

Недавно відбулась зустріч голови обласної військової адміністрації Івана Рудницького з колективом Зимнівської громади, яка проводилась у залі Льотничівської школи. Делегація з нашого села теж була. У зв’язку з тим, що у Когильному позакривали усі заклади інфраструктури, звернулись до голови ОВА допомогти у вирішенні цього питання. Вислухавши нас, Іван Львович звернувся до голови ТГ і порекомендував відкрити в селі ФАП хоча б на годину в день, а також запитав, чи влаштовує це громаду, з чим ми погодились.

Шостого березня у селі відбулись збори з приводу відкриття ФАПу. Але не так сталося, як гадалося. На збори прибуло близько десятка відповідальних працівників громади. Спочатку жителі подумали, що вони приїхали, аби вирішити питання. Однак, як виявилось у ході дискусій, приїхали, щоб втихомирити непокірну громаду, яка протягом п’яти років звертається у всі інстанції стосовно закриття інфраструктури.

Поважний пан, якого відрекомендував голова ТГ, як працівника, який буде піклуватися про сім`ї загиблих воїнів та зниклих безвісти, заявив, що ми хочемо відродити союз, та союзу вже не буде. Це видалося дивним, адже боремось за права, які прописані в Конституції України. Але, як кажуть, Бог з ним, в наш час різні керівники бувають. Голова громади заявив: якщо хочете, щоб працював ФАП, то давайте проголосуємо, що якщо протягом десяти хвилин ніхто з жителів не звернеться за медичною допомогою, то фельдшер матиме право закрити цей заклад. Звичайно, що жителі села на таку пропозицію не погодились. Лікарка Льотничівської амбулаторії, професія якої зобов’язує дбати про здоров’я та життя людей і яка повинна була внести ясність, де і як мають отримувати медичні послуги, заявила, що на зборах присутні громадяни, які проживають у місті Володимирі. І це не новина, адже жителі, які потребують медичної допомоги, особливо в післяопераційний період, коли треба здійснювати перев`язки та отримувати протизапальні уколи, змушені поселятись у місті і наймати медиків. А на запитання, де ми повинні отримувати уколи, які призначені, Олена Вікторівна відповіла, що лікар не має права направляти на амбулаторне лікування хворого за місцем проживання, а має направляти в лікарню. Староста округу, куди входить і Когильно, заявила, що ми хочемо жити за старими законами, дія яких уже давно закінчилася, закликала громаду до терпимості, адже в країні воєнний стан. Зрозуміти пані Таїсу неважко, адже вона живе в Льотничому, де працює новозбудована амбулаторія, магазини, а через залізничний переїзд – місто, де можна також отримати різні послуги, тому й закликає до терпимості людей, які живуть далеко від міста. Учасник бойових дій Геннадій Чубенко висловився так: «Чому я, маючи під боком ФАП, змушений їздити в Льотниче для отримання медичних послуг, які надавала мені фельдшерка. Пенсіонерка Н. Тарасюк, син якої в минулому році зник безвісти, звернулась з проханням зробити аналіз на вміст цукру в крові в нашому ФАПі. Однак, хоч на зборах були лікарі Льотничівської та Оваднівської амбулаторій та працівник з надання допомоги сім’ям загиблих воїнів, на це ніхто з них на це не зреагував.

Часто чути від працівників районної влади, що зимнівський голова єдиний в районі, який побудував на території громади амбулаторії. Стосовно цього у жителів інша думка. Адже більшість працездатного населення цих сіл працювали, працюють і будуть працювати в Володимирі, куди зручно добиратися, де отримують зарплату та сплачують податки. І зважаючи на Основний закон держави, нічого дивного в цьому немає, адже там написано, що всі люди рівні і незалежно від того, де живуть і працюють, мають право користуватися такими послугами. Але є ще один важливий документ, на який голова ТГ взагалі не звертає уваги. Це документ про адмінподіл, який вказує, що Володимир з 1975 року належить до міст обласного підпорядкування. І ті люди, які там працюють сплачують там податки, і не мають ніякого відношення до районної ради та Зимнівської громади. А в тих, населених пунктах, що віддалені від райцентру на 5-10 км і більше, все позакривали.

Президент, приступаючи до своїх обов’язків, склав присягу українському народу у тому, що буде гарантом Конституції і суворо питатиме тих, хто її порушує. А голова Зимнівської сільради, прибувши на збори влітку торік, які ініціював голова РВА Юрій Лобач і який рекомендував голові сільради відкрити ФАП хоча ю на дві години, відповів, що робити цього не буде, мотивуючи тим, що немає умов для роботи і ніхто не хоче там працювати. І тут виникає запитання: хто повинен створювати умови для роботи, адже ФАП знаходиться на балансі сільради. В решті-решт вдалося переконати голову, і ФАП відкрили. Але через три місяці закрили, а графік роботи, який висів на дверях, зірвали і викинули у смітник. Закриття пояснили тим, що протягом трьох місяців тільки троє жителі звернулись за наданням послуг.

Два місяці тому за ініціативою заступниці голови РВА Ірини Ліщук в нашому селі проведено обстеження жителів лікарями Володимирського ТМО. Як було повідомлено, 20 жителів звернулось до лікарів.

Нині, як і раніше, посади фельдшера, продавця магазину, вчителя та завклубом провідні у селі. І якщо ці заклади працюють, то село буде жити. Але, як бачимо, в нашому та навколишніх селах цього немає. У відповідях на звернення голова ТГ стверджує, що нині йде війна і немає коштів, щоб утримувати такий штат. В той же час за останні роки прийнято десятки нових працівників, які в приміщеннях сіл Зимне та Льотниче освоюють нові професії, отримують сповна зарплату. І хоч голови районної та обласної військової адміністрацій закликали голову ТГ відкрити ФАП в селі, той проігнорував ці рекомендації і вирішив відкрити ФАП на одну годину у вівторок і п’ятницю. Це такий сценарій, як і в минулому році. Крім того, як заявила лікарка Льотничівської амбулаторії, направляти на лікування вона не буде. Приватні лікарі дають направлення на амбулаторне лікування в селі, але фельдшеру дана вказівка не обслуговувати жителів, які уклали договір з іншими лікарями.

Отже слід очікувати, що за два чи три місяці цей заклад буде закритий, а жителів села намагаються переконати, щоб звертались в Льотничівську амбулаторію. Але ми є народ, не стадо овець, яке можна перегнати з однієї стайні в іншу. Народ, якого правди сила ніколи ще завойована ще не була… Нині ці поетичні рядки перетворились в справжню боротьбу українського народу за свою незалежність. 19 жителів нашого села пішли захищати державу. На жаль, двоє із них загинули і поховані на сільському кладовищі, а один, в якого троє неповнолітніх дітей, зник безвісти. А 16 продовжують боротьбу в лавах ЗСУ. Їхні дружини, діти, батьки та всі жителі села змушені терпіти, грубо кажучи, знущання місцевої влади, яка нехтує законами Конституції.

Після звернення до президента та голови ОВА в останній час активізувалась робота на селі. Проведено обстеження жителів, щосуботи привозять продукти харчування, зрізано багато старих дерев, приведено в належний стан дорогу до села, але заклади інфраструктури і досі не працюють. Очевидно, що громада села знову змушена буде звертатись до голови ОВА для остаточного вирішення цього питання.

Володимир Гендис

Волинські