«Мой муж погиб, мы вам очень благодарны»: уродженка Волині про зустріч путіна із вдовами «героїв сво»

11 травня 2025 р. 16:14

11 травня 2025 р. 16:14

«Владимир Владимирович, я вдова, спасибо вам».

«Мой муж погиб, мы вам очень благодарны» – подивилася і я ролик із зустрічі путіна з жонами й матерями «гєроєв сво» – той, де «Владимир Владимирович, я вдова, спасибо вам», – зареготала як гієна, бо воно таки гомерично смішно виглядає, особливо в стислій нарізці

А потім почала читати розумні коментарі розумних людей – і згадала свого першого чоловіка, який в особливо екзистенційних ситуаціях, бувало, просив: «Забужко, не умнічай!».

Дорогі розумні люди, будь ласка, «не умнічайте»! Не пишіть розлогих простирадел про російську «культуру смерті», «танатократію» і тому подібне красиве глибокодум’я. Саме цим десятиліттями займався в стосунку до росії Захід: як написав іще в 1947 році Юрій Шевельов, «або приймав примітивізм за органічне явище, або дошукувався в ньому надзвичайної складности» («Зустрічі з Заходом»), – на чім, зрештою, й погорів.

Тим часом там усе просто, як жандармський чобіт, і для зрозуміння потребує зовсім не Достоєвського, а незаслужено забутого в рф Салтикова-Щедріна: «це город Глупов, був, є і буде, аж доки не завалиться з Божою й нашою поміччю».

Публикация от Анатолій Анатоліч (@anatoliyanatolich)

Ті тітки – з найвищою правдоподібністю, спеціально дібрані «актриси», текст із подяками їм виписав який-небудь пєсков. Увесь цей спектакль призначено для одного глядача. А йому явно сподобалося – отже, спектакль – удався, і не варто без потреби множити сутності. Що ж до тих рашкознавців, котрі журяться після цього івенту по ненаших виданнях, мовляв, як же так, адже ще ось історично недавно, всього одне покоління тому, війна в Афганістані була зродила до життя Комітет солдатських матерів. І яка ж була активна громадська організація, і яка важлива була її роль у виведенні з Афганістану радянських військ, і як же це путін так швидко таку силу приборкав, – то, трясця їхній глуповській мамі, замість таке шерити, ви б краще їм нагадали, що Спілка солдатських матерів (саме з такою назвою) спочатку виникла в Києві.

Це була українська організація (з вимогою, між іншим, щоб українські хлопці проходили службу в межах Української РСР), «енд зис мейкс ол зе діференс» – при ближчому «вгляді» взагалі неважко виявити, що всі скільки-небудь осмислені протестні рухи що в російській імперії, що в СРСР були з походження «інородчеські», – від повстання декабристів і до того самого Комітету солдатських матерів, і як же можна досі цього не помічати?

Аж усе просто, аж очі вбирає: доки була в росії Україна – були й матері, що протестували проти загарбницьких воєн, а не стало України – не стало й протестів: кушай тюрю, Яша, і кажи «спасибо, Владимир Владимирович…» І хто це має пояснювати Заходу, як не ми? І якого милого ви натомість вправляєтесь, по факту, у все тих самих, тисячу разів скомпрометованих дослідженнях «загадочної руської душі», коли там ніякої душі й близько не ворушилось – максимум пара від чайника?..

Словом, не будьте як Захід, благаю. Будьте як Україна.

Оксана ЗАБУЖКО , письменниця, літературознавиця, поетеса, есеїстка, публіцистка, викладачка та політична активістка.

Волинські