Лікарка ЗСУ з Луцька врятувала на фронті пораненого чоловіка і служила до 7-го місяця вагітності

15 травня 2025 р. 15:11

15 травня 2025 р. 15:11

Іванна Бугайчук , лікарка з Луцька, з першого дня повномасштабної війни рятувала бійців на передовій, а одного разу під ворожими обстрілами евакуювала з поля бою власного пораненого чоловіка .

Свою історію Іванна розповіла в ефірі телеканалі «Конкурент TV» .

Іванна пригадує, що оскільки закінчили військову кафедру в медичному університеті, тож коли їй подзвонили з військкомату у перший день повномасштабного вторгнення, вона, не вагаючись, пішла на службу. Щоправда, зізнається, не знала, що на неї чекає.

На фронті жінка познайомилась зі своїм чоловіком. А рятувати його пораненого – було справою не з легких.

«Це була найважча моя евакуація. Я забула абсолютно все, що в мене було там в голові. Всі мої навики десь вилетіли абсолютно. Тобто ситуація була така, що він по рації передав, що є поранений. Я і близько не допускаю, що це він. Потім мені штабу телефонують: «Чи ти знаєш, хто це?». Ну, хто поранений, тому що жодна позиція не передає пораненого. І я десь допускаю, що це, напевно, чоловік. І він в рацію передає: «Так, це я». Я питаю, що поранений він: «Обличчя, рука. В мене турнікет на руці». Я розумію, що якщо турнікет, це ж критично, бо він досить добре володіє тактичною медициною. Він з 14 року військовий і пройшов немало вже», – пригадує Іванна.

Так склалися обставини, що на евакуацію їй довелося їхати самій.

«Машина не та, упаковка в машині не та, ліків нема, систему не можу знайти, паніка в голові. Ну, тобто оце, напевно, єдиний момент, коли мені дійсно було страшно. І страшно від того, що я безсильна. Тому що, коли це близька людина... Недаремно, напевно, хірурги не оперують своїх близьких... Це от тоді страх мною володів і паніка якась, я плакала, істерила. Коли ми вже доїхали, забрали його, він вже мене заспокоював, а це мало бути навпаки», – розповіла медикиня.

До сьомого місяця вагітності Іванна Бугайчук перебувала на фронті.

«Це було моє свідоме рішення. Насправді я розуміла, де я, як в мене вибудована система евакуації. Я не дозволяла собі їздити вже на позиції, там визначати якісь нові шляхи. Хоча обманюю, один раз так і було. Це був, напевно, майже п'ятий місяць вагітності. І це крайній раз, коли я виїжджала з бронежилетом. Я не їздила на дуже важкі евакуації... Ну і ті, хто служили зі мною, вони там: «Все, ти сидиш, керуй, кажи, що робити, що брати, ми поїдемо». Останній місяць вже була більш така моя управлінська діяльність. Вже і чоловік сварився, що нікуди ти не їдеш» – пригадує жінка.

Зараз Іванна Бугайчук продовжує допомагати людям у тилу — відкрила у Луцьку заклад здорового харчування Kashka, де ділиться своїм досвідом здорового способу життя, зокрема й для тих, хто повернувся з фронту.

• Втратив пальці в дитинстві, але попри це став на захист України: історія оператора дрона зі «Сталевої Сотки»
• Вагітну дружину з донькою відправив до Польщі, а сам пішов у військо: секрет стійкості піхотинця з Луцька
• «Сестра ховала мій паспорт, щоб не пішов воювати»: історія мінометника Романа з Волині

Волинські