«На того, хто пропонує путіну компроміси, очікує тільки одне – ганебна поразка»

17 травня 2025 р. 19:11

17 травня 2025 р. 19:11

В Естонії на стіні Нарвського замку, яка повернута до російського кордону, вивісили великий плакат із зображенням путіна-убивці.

Найяскравіші за тиждень думки і цитати

Роман БЕЗСМЕРТНИЙ, громадський діяч, вважає наївними зусилля демократичних країн вмовити путіна на перемир’я:

«Не буде ніякого перемир’я! Це – очевидно! путін грається, як кіт із мишами. Не буде припинення вогню! Вісь зла об’єднується швидко і діє. А вісь добра …все тягне, переступає з ноги на ногу… Чого чекає коаліція свободи і демократії? ТребаЮ, аби путін напав на одну з країн НАТО і випробував дію 5-Ї статті? Не сумнівайтесь! Він це зробить!».

ЛЕВ XIV, новий Папа Римський, висловився про російську військову агресію в Україні:

«З моєї точки зору, це – справжнє імперіалістичне вторгнення, де росія хоче завоювати територію з міркувань сили і власної переваги через її стратегічне розташування, а також через велику цінність, яку Україна має для росії в культурному, історичному і промисловому плані. Це вже доведено, в Україні відбуваються злочини проти людяності. Ми повинні молитися Богу за мир, але я думаю, що ми також повинні бути яснішими, адже навіть деякі політики в нашій країні не хочуть визнавати жахи цієї війни і зло, яке чинить росія всіма своїми діями там – в Україні».

Віталій ЧЕПИНОГА, блогер, про те, чому росія не припинить війну:

«У всіх розкладах і сценаріях про можливе «перемир’я» ми не враховуємо одну важливу стратегічну деталь. А саме: росія вже не може не вести війну. Для путіна війна – це форма виживання і спосіб існування. І його особистого, і режиму, і його держави. Мир для путіна означає вірну погибель. Тому путін воюватиме. Воюватиме, з ким доведеться. Внутрішня громадянська війна – теж варіант. Воюватиме до повного «закінчення» сучасної росії».

Петро ПОРОШЕНКО, п’ятий президент, про ратифікацію Верховною Радою Угоди про копалини між США та Україною:

«Це – зовсім не про гроші, зовсім не про корисні копалини і зовсім не про економіку. Це – дуже символічна спроба вивести українсько-американські стосунки з глибокої кризи, де вони опинилися після 28 лютого, після катастрофи в Овальному кабінеті ( коли посварились Трамп та Зеленський. – Ред. )».

Сергій МАРЧЕНКО, блогер, про мобілізацію:

«Мобілізація – чомусь в країні героїв, козаків, безжальних воїнів це стало страшне слово. Чомусь великий і вільний народ сидить по хатах і чекає, коли «наші котики» понищать всіх свиномордих за нас. Чомусь власна держава своїм «Марафоном» за три роки виховала націю ухилянтів, де «сцятися» за свою шкуру у жінки під спідницею стало не ганьбою, як мало би бути, а «успєшним успєхом».

В ці часи, коли нація балансує на межі загибелі, президент має виявити справжнє лідерство. Зеленський повинен забути про вибори, розпустити виборчі сітки в регіонах, згорнути проєкт «Блок Зеленського» і агітувати за мобілізацію. Хто, як не президент має вести націю за собою?».

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА, журналістка, про участь лідера Китаю Сі Цзіньпіна в параді на 9 травня у москві:

«Цей захід мав вивести російського диктатора з міжнародної ізоляції, але за іронією долі – показав лише тріумф Китаю. Здавалось, що це саме вони виграли Другу світову, а росіяни та інші середні азіати – теж васали Китаю, їм снаряди підносили. Є чітке відчуття, що росіянам доведеться звикати до долі китайського васала – за підтримку путіна Китай виставить росії великий прайс».

Віталій ПОРТНИКОВ, вважає, що путіна можна зупинити лише силою:

«Треба усвідомити, що такі політики, як путін, розуміють тільки одне: тиск і силу. Це викликає у них повагу, створює у них стурбованість щодо долі власного режиму, і саме це примушує їх переглядати свої максималістські цілі. Якщо сподіватися переконати путіна і пропонувати йому компроміси, тоді треба чітко усвідомлювати, що на того, хто пропонує ці компроміси, очікує тільки одне: ганебна поразка і розчарування у власних планах».

Михайло БАСАРАБ, політолог, вважає що Україна рятує світ:

«Прості українці досі рятують НАТО і ЄС, а фактично – і глобальний порядок. Саме на українських людських плечах тримається світ, до якого всі звикли і який ще можна врятувати. Чинник самодостатньої української нації недооцінюють не лише росіяни, але й багато хто на Заході. Особливо – ті, хто вважає, що Україні можна запросто будь-що навʼязати. Українці – це суперсила. Нам складно це збагнути по-справжньому, бо ми всередині процесу і не можемо поглянути на себе збоку».

Володимир В’ЯТРОВИЧ, історик, народний депутат від «Євросолідарності», вважає, що війна відсунула в тінь історичні розбіжності, зокрема питання примирення між ветеранами УПА та Червоної армії:

«Це примирення вже відбулося – на рівні онуків. Наступні покоління разом захищають Україну, і вже не грає ролі, де у 1940-х були діди – чи то у Червоній армії, чи то в УПА».

Зоя КАЗАНЖИ, журналістка, блогерка, про внутрішню політику:

«Наші вулиці, наші пам’ятники, наші цінності, наші герої, наші свята, наша мова, наша література мають відповідати одній-єдиній вимозі: геть від москви. Якнайдалі і якнайскоріше».

Леонід ШВЕЦЬ, політичний оглядач, вважає, що існує лише один шлях досягнення миру:

«У ситуації, коли ми не можемо очікувати від супротивника добровільної згоди не тільки на міцний, довгий, гарантований і так далі мир, а навіть на припинення вогню, план А, Б і В – це воювати. Ми не можемо просто зупинитися, кинути зброю й сказати: «Ну все, тепер буде мир»… Тому все триватиме доти, доки путін не натрапить на кулак. Це не станеться завтра. І післязавтра – також. Тож наша єдина реальна можливість – продовжувати боротися найефективнішим способом. От і все».

Волинські