«Ну як її не любити, коли пішла разом зі мною через калюжу?». Історія на вечір

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

17 травня 2025 р. 21:01

17 травня 2025 р. 21:01

«От із того вечора ми й тримаємося одне за одного…».

Чому дід із бабою так і не посварилися за все життя

Одного разу чоловіки запитали у діда:

– Слухай, ти вже пів століття з бабцею живеш, і ні разу не чули, щоб ви сварилися (а в селі, як відомо, всі про всіх усе знають). Як вам це вдається?

Дід усміхнувся:

– А ви знаєте, як колись було? Молодь збиралася вечорами на посиденьки, співали, танцювали, балакали до ранку. Потім хлопці проводжали дівчат додому – під ручку йшли через усе село. Раз провів – нічого, двічі – вже привід, тричі – вважай, що сватаєшся.

Ото й я пішов раз проводити одну дівчину. Йду, балакаю щось, і тут відчуваю – вона потихеньку витягує руку з-під моєї. Я не зрозумів спочатку чому, а потім глянув: я просто прямував просто у велику калюжу. А вона – обійшла, і знову взяла мене під руку.

Наступного вечора я йшов уже з іншою дівчиною тією ж самою дорогою. Те саме: побачила калюжу – обійшла.

На третій вечір вирішив спробувати з третьою. І знов – дорога, калюжі. Я спеціально йшов через найбільші. І що ви думаєте? Підходжу – а вона за мене тримається міцно, слухає, що я там балакаю, та й разом зі мною – прямо по калюжі.

Раз провів – нічого, двічі – вже привід, тричі – вважай, що сватаєшся.

Я подумав: «Може, просто не помітила?». Підійшли до ще більшої калюжі. А вона – ні на мить не відпустила, а просто пішла зі мною, не зважаючи на воду.

От із того вечора ми й тримаємося одне за одного. Живемо в злагоді, без сварок і докорів.

Чоловіки аж роти пороззявляли. А старші тільки головами похитали:

– Ех, діду... Чого ж ти раніше не розповів, як дружину обирати? Може, й у нас життя склалося б краще.

Коментарі під цією історією на фейсбук -групі «Життя, яке воно є»:

«Ну, не дарма ж кажуть: «Куди голка – туди й нитка». В огонь і у воду підуть одне за одним тільки тоді, коли є справжня любов і повага. А дід мудро вибирав – так і вибирають собі «половинку» на все життя» (Сергій РЯБОШАПКА).
...
«Така жінка – скарб. Скільки б ти був не правий, а вона мовчки стоятиме за спиною – і подаватиме патрони!» (Олександр ПАЩИНА).
...
«Розумний дідок – вибрав «і в огонь, і у воду»» (Оксана ЧЕРНЕЦЬКА).
…
«Діду, треба було дівку на руках через калюжі переносити!» (Ольга ОБАДЕ).
…
«Дай Боже, всім такої долі, як дідові. Щоб все життя пліч-о пліч йти разом і не відпускати руку одне одного!» (Олександр КУКУРУДЗЯК).
…
Дорогі читачі, а як ви обирали собі пару? Поділіться з редакцією «Волині»: 43016, вул. Ковельська, 2, м. Луцьк, Волинської області, газета «Волинь», або – [email protected] .