Відтворені у факсимільних книгах древні манускрипти

23 травня 2025 р. 14:44

23 травня 2025 р. 14:44

А традиції рукописання беруть початок у Володимирі

Напередодні Міжнародного дня музеїв у Володимирському історичному музеї імені Омеляна Дверницького відбулася презентація факсимільних книг видавництва «Горобець».

Проєкт «Повертаємо в Україну культурну спадщину» започаткований цим видавництвом ще у 2009 році та має на меті повернути в Україну та відтворити середньовічні рукописні пам’ятки, що зберігаються в музеях та архівах інших держав, у вигляді факсимільних видань. Давні рукописні книги, створені на території Київської Русі, опинялися у різних куточках світу: їх забирали завойовники, вони ставали подарунком або частиною весільного посагу. Саме тому важливою місією є повернення їх хоча б у вигляді факсимільних видань.

Під час презентації Володимирський музей отримав справжній скарб – факсимільні видання  Галицько-Волинського Євангеліє XII століття (оригінал у фондовій колекції російської Третьяковської галереї), Молитовник князя Володимира XIV століття (оригінал у Нью-Йорку, США), Луцьке Євангеліє XIV століття та видане нещодавно Дубенське Євангеліє XVI століття (оригінали у російській державній бібліотеці), Луцький Псалтир 1384 року (оригінал у Флоренції, Італія), Реймське Євангеліє. Конволют XI ст., XIV ст. (оригінал у Реймсі, Франція).

Директор музею Володимир Стемковський зазначив, що у Володимирі,  давній столиці князівства, беруть початок традиції рукописання, зокрема Галицько-Волинський літопис 1288 року, у якому згадується, що князь Володимир Василькович особисто передав багатьом містам, зокрема на Любомльщину, 47 книг, написаних у його скрипторії. Володимирські князі багато книг передали до шкіл та монастирських бібліотек, а скрипторії діяли не лише для переписування богослужбових книг, але й опрацювання випускниками князівських канцелярій європейських джерел та перекладу з латинської та інших мов на слов’янські.

Завітав на цю подію й ідейний натхненник проєкту, архімандрит Онуфрій Куц, керівник просвітницького центру села Ратнів Луцького району. Саме завдяки йому отримано копії Дубенського Євангелія. Він зазначив, що нам, українцям, навіть важко збагнути значення для нас такої джерельної бази. До 90-х років ХХ століття нас переконували, що українська мова виникла у ХIV столітті, існувала усна вказівка «не допускати українських науковців до дослідження давніх рукописних пам’яток». А що ж у тих пам’ятках? У Остомировому Євангелії, наприклад, як і в інших рукописних книгах, безліч слів, притаманних сучасній українській мові.

Донедавна було прийнято вважати, що Галицько-Волинське Євангеліє датується 70-80 роками ХІІІ століття. Проте українські дослідники дійшли висновку, що воно значно давніше  – 1170-1180 років. Світова спільнота щиро захоплюється рівнем професіоналізму тогочасних майстрів, а Галицько-Волинське Євангеліє належить до світової культурної спадщини.

Отець Онуфрій розповів також, що найбільш декорованим вважається Луцьке Євангеліє: у ньому сотні неповторних заголовних літер, виконаних різними кольорами, у тому числі технікою «білим по білому», досягнуто ефекту об’ємності, ніби 3-d ХІІІ – ХIV століть. Якщо докласти зусиль, можна навчитися читати тексти й досліджувати історію «з перших вуст». Український книгознавець Яким Запаско зробив висновок, що Галицько-Волинське Євангеліє написане саме у Володимирі. Отець Онуфрій переконаний: ще багато володимирських манускриптів дадуть про себе знати й ми зможемо відтворити їх у факсимільних книгах.

До презентації через мережу інтернет приєднався й наш земляк отець, Методій (Станіслав Волощенко), архімандрит Вселенського престолу у Константинополі (м. Стамбул). Він привітав володимирчан та розповів про факсимільне видання Христинопільського Апостола XII століття, над дослідженням якого працював. Це видання є реконструкцією первісного вигляду манускрипту, який колись зберігався у василіянському монастирі міста Кристинополя. Це найдавніший із виявлених перекладів церковнослов’янською мовою та перший серед Апостолів найдавнішої редакції.  Лише у 1928 році «Христинопільський апостол» повернувся в Україну із Ростова-на-Дону, куди його перевезли росіяни під час Першої світової війни.

Олена Башкатова, піар-менеджерка видавництва “Горобець” розповіла про діяльність видавництва загалом, а також про тернистий шлях проєкту. У 2006 році тут у співпраці з Софією Київською  вийшла книга «Свята Софія Київська», що й дало поштовх до створення благодійного напрямку діяльності. Пані Олена продемонструвала Дубенське Євангеліє, зауваживши, що шлях цього манускрипту від ідеї до друку тривав майже 15 років. Перемовини з дипломатами, робота науковців, підтримка меценатів, верстка від генератора при свічках, війна, тривоги, презентації, втома… Усе це відходить на другий план, коли видання стає надбанням духовної спадщини України.

Ця місія стала частиною життя співробітників видавництва. А завдяки благодійникам за час проєкту надруковано 7200 факсимільних книг. Видавці мріють подарувати їх всім зацікавленим музеям та бібліотекам України. Пані Олена закликала підтримати проєкт посильною фінансовою допомогою, адже навіть найменша підтримка додає сил та натхнення.

Ганна Горобець, директорка видавництва, засновниця і керівниця проєкту  з неприхованим захопленням розповіла про усі факсимільні видання, починаючи з 2009 року. Показала факсимільне видання Луцького Євангелія XIV століття, з якого й розпочався проєкт. Другим став Луцькмй Псалтир, переписаний 1384 року священиком-писцем Іваном на річницю смерті князя Любарта, в XX столітті  він опинився у бібліотеці Медичі Лауренціана у Флоренції та довгі роки залишався практично невідомим в Україні.

Третім факсимільним виданням проєкту стало Холмське Євангеліє XIII століття. А Лавришівське Євангеліє апракос є найдавнішою з відомих кириличних рукописних книжних пам’яток Великого князівства Литовського періоду становлення литовсько-руської державності в другій половині XIV століття, коли до складу литовських увійшла й більшість князівств Київської Русі. Воно є рукописною пам’яткою, в якій немає точних відомостей щодо часу і місця написання. Але  учений, доктор філологічних наук Віктор Мойсієнко, що зараз захищає Україну в лавах ЗСУ, довів, що книгу переписували саме українці, про це свідчать тисячі помилок, характерних для української мови.

Одним із важливих джерел для дослідження середньовічної української рукописної традиції є Віденський Октоїх (Кодекс Ганкенштейна) кінця ХІІ – початку ХІІІ століть, що зберігається в Австрійській національній бібліотеці. На презентації у Відні австрійці щиро захоплювалися високим рівнем виконання факсимільних книг в Україні.

Шостою книгою проєкту стало Реймське Євангеліє. Пані Ганна поділилася, що для неї друк цього факсимільного видання став здійсненням мрії. У 2006 році вона  разом з Ігорем Захаренком («Феєрія мандрів») побувала і екскурсією у м. Реймс (Франція). У соборі під скляним кубом зберігалася копія Реймського Євангелія, їй тоді здалося, що це оригінал, таким прекрасним він був і запав у душу. Книга є конволютом ХІ та ХIV століть, найдавнішим рукописом, пов’язаним із київським книжним скрипторієм та, ймовірно, з бібліотекою великого князя Ярослава Мудрого.

«Найлегше було співпрацювати з американцями під час підготовки до дослідження «Молитовника князя Володимира»,  – ділиться враженнями пані Ганна. Вони значно знизили ціну за оцифрування оригіналу, що зберігається в Публічній бібліотеці Нью-Йорка. А найбільш коштовним в історії проєкту стало факсимільне видання Молитовника Гертруди. Гертруда була освіченою жінкою і з собою на Русь привезла Псалтир, який зараз іменують Кодексом чи то Молитовником Гертруди. Спочатку Псалтир був створений у Німеччині. Близько 977 року архієпископ Тріру Егберт придбав його для потреб хору кафедрального собору. У 993 році він помер, а Псалтир перейшов до спадкоємців. Зрештою, потрапив до Гертруди. Під час перебування на Русі книга зазнала доповнень. І зараз має складну структуру. До неї додали п’ять чудових мініатюр у давньоруському стилі.

На жаль, повернути в Україну оригінали цих книг  неможливо, а факсимільні видання – це єдиний спосіб мати цю культурну спадщину на батьківщині. Це – титанічна праця великої команди професіоналів, а також партнерських організацій та благодійників. Двічі були на прийомі у Варфоломія, чинного архієпископа Константинополя і Вселенського патріарха на його запрошення.

На завершення презентації спеціалістка відділу культури та мистецтв Любов Нестерук  подякувала учасникам проєкту  та вручила їм подяки та подарунки.

Колектив музею імені Омеляна Дверницького висловлює вдячність директорці видавництва «Горобець» Ганні Горобець та усій команді за можливість долучитися до проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину».  Сподіваємося, що завдяки їхнім старанням ми побачимо культурні скарби, створені у різні періоди історії на нашій українській землі.

Ганна ДОСКОЧ,

наукова співробітниця Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького

Волинські