«І вся моя любов на них рікою хлинула…»: драматична історія кохання Василя Зінкевича

24 травня 2025 р. 21:02

24 травня 2025 р. 21:02

На жаль, їхнє сімейне щастя було недовгим…

45 років тому геніальний український виконавець Василь Зінкевич, який нещодавно відзначив 80-ліття, одружився із Людмилою Вітковською

На момент шлюбу співаку було 35. У пари народилося двоє синів: у 1981 році – Василь, а наступного року – Богдан.

Як пише у себе на сторінці у Facebook історик української естради Михайло Маслій, киянку Людмилу Вітковську Зінкевичу засватав легендарний композитор, диригент Анатолій Пашкевич (1938 – 2005). Саме Пашкевич у 1978 році звернув увагу на талановиту танцівницю Вітковську на конкурсі та запросив працювати у свій Волинський народний хор.

«30-річний співак приїхав із Чернівців до Луцька неодружений. Людмилу Вітковську – Зінкевичеву дружину і маму двох його синів – у Києві на якомусь конкурсі 1978 року підмітив Анатолій Пашкевич (він якраз створював новий колектив, тож підбирав кадри) і запросив танцівницею у свій Волинський народний хор… Ось так легендарний диригент звів докупи дві долі й киянка Люда стала не тільки волинською невісткою, а й панею Зінкевичевою. Усе закінчилося весіллям, а невдовзі Людмила народила двох синів – Василька і Богданка», – йдеться у дописі.

Сам Василь Зінкевич практично не згадує і не коментує свій шлюб. Колеги співака розповідають про глибоку особисту драму в його особистому житті, якою обернувся цей союз. Так, співачка, народна артистка Алла Кудлай, нещодавно в інтерв’ю зазначала, що «український соловейко» відрізняється не лише талантом, а й особистими рисами: добрий, щирий, приязний. «Звісно, особисте життя наклало відбиток на творчість – у Зінкевича є дуже сумні пісні, просто до сліз», – наголошувала Кудлай.

Від колег по сцені, ровесників Василя Зінкевича, стало відомо, що дружина його покинула, і успішний співак залишився сам із двома синами ( за словами Оксани Білозір, «дружина Василя Івановича – багато років за кордоном». – Ред. ). Виховував артист дітей разом зі своєю сестрою. Цю історію добре знав поет, композитор та виконавець з Луцька В’ячеслав Хурсенко. Вражений драмою співака, Хурсенко за 40 хвилин написав пісню «Соколята», присвячену Василю Івановичу і його синам.

Однак Зінкевич відмовився її виконувати, сказав, що йому забракне сил проживати цю історію знову і знову. Тож Хурсенко заспівав цю пісню сам. «Правдива сумна історія одного хорошого і талановитого чоловіка», – так представляв «Соколят» автор, який помер у 2009 році. Урешті «Соколята» увійшли у сотню золотих хітів незалежної України, складену у 2021 році «Главкомом» до 30-річчя Незалежності.

Крутилось пір’я на вітру,
І я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов
Покинула.

Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей
І вся моя любов на них
Рікою хлинула…

Та не лише «Соколята» розповідають про драматичну долю Зінкевича. Так само біографічними є пісні «На березі життя» та «Заметіль».

Відомо, що обидва сини Василя Івановича успадкували музичний талант батька до музики. Василь Васильович Зінкевич, разом із Сашком Положинським, заснував гурт «Тартак», однак давно пішов з колективу. Син Богдан був клавішником із прізвиськом Zinchek у гурті «Основний показник».

Василь Зінкевич відмовився виконувати пісню «Соколята», сказав, що йому забракне сил проживати цю історію знову і знову.

Де мати синів Зінкевича, чи мав він стосунки з іншими жінками – це настільки закрита частина життя співака, що навіть чутки щодо цього не потрапляли у пресу. У мережі є кілька світлин, на яких біля артиста стоять незнайомки, проте достеменно невідомо навіть їхніх імен…

Зінкевич – самітник, артист, який завжди уникав уваги ЗМІ. Колеги співака в один голос підтверджують: Василь Іванович тікає від публічності десятиліттями, найближче коло виконавця – вкрай вузьке.  Проте «Главкому» вдалося поспілкуватися з Василем Зінкевичем кілька разів. Маестро завжди доброзичливо відгукувався, спілкувався, ділився переживаннями, творчими планами, проте на прохання про велике інтерв’ю, яке очікує без перебільшення вся країна, завжди ввічливо відмовлявся.

Говорив: «Ще не час».

Наталія ПОРОЩУК, glavcom.ua.

Волинські