“Солодка п’ятниця” з ляльками-мотанками

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

“Солодка п’ятниця” з ляльками-мотанками

25 травня 2025 р. 11:24

25 травня 2025 р. 11:24

Ця п’ятниця видалася по-особливому солодкою. За тиждень зв’язали п’ять пар шкарпеток для воїнів. Але цей день був присвячений справжньому мистецтву – створенню ляльок-мотанок.

Викладачка художньої школи Тетяна Омельченко провела захопливий майстерклас, де кожен з нас відчув дух давнини та силу оберегу. Виявляється, перші мотанки з’явилися понад п’ять тисяч років тому і наші предки використовували їх як талісман родини. Назва ляльки прийшла від слова «мотати».

Для того, щоб лялька мала більш яскравий вигляд, наші предки підфарбовували шматочки тканини та наносили малюнки за допомогою натуральних барвників: буряків, куркуми, бузини.

Пані Тетяна розповіла, що одним з цікавих фактів про ляльку мотанку є те, що вона не мала чітких рис обличчя. Часто замість обличчя залишали просто білу тканину, а частіше робили хрест з ниток, який символізував сонце у слов’янській культурі. Очі ніколи не зображувалися на обличчі, адже наші предки вірили, що очі людини – це своєрідний портал між нашим світом і потойбічним.

Спочатку процес видався непростим: то голова виходила зі зморшками, то руки були незграбні. Але пані Тетяна зуміла не лише показати техніку, а й наповнити кожну ляльку душею. Крок за кроком ми творили: спочатку формували голову, далі тулуб, коси, руки, одяг, прикраси. І поступово кожна мотанка набувала індивідуальності, схожої на свою майстриню.

Наші ляльки ожили: одна стала «Царівною», як у творі Ольги Кобилянської, інша нагадувала жінку з епохи Лесі Українки. Була й дворянка, і Наталка Полтавка – справжні образи жіночності й сили духу. Хоча спочатку нам було непросто, пані Тетяна навчила бачити красу навіть у дрібних недоліках, перетворюючи їх на елементи сакрального мистецтва.

Лялька-мотанка завжди зображувала жінку або дитину, що підкреслює важливу роль жінок у світогляді предків. І ось, коли наші витвори були готові, ми дивилися на них із захопленням: нехай вони не ідеальні, але вони прекрасні.

На завершення дня, поки наші ляльки відпочивали від рук майстринь, ми ласували м’ятним та ромашковим чаєм з тістечками, обговорюючи кожну деталь. Щиро дякуємо пані Тетяні за цей незабутній досвід!

Тетяна ГІЛЕВИЧ,

бібліотекарка бібліотеки – філії №2