Живе художник у  своїх скульптурах і пам’яті колег

27 травня 2025 р. 19:07

27 травня 2025 р. 19:07

Серед когорти творчих людей міста Володимира  особливе місце належить художнику і скульптору Сергію Литвинчуку. 19 травня минуло 70 років від дня його народження. Життєвий шлях митця був коротким, прожив  лише 54 роки, але він встиг зробити багато.

Сергій народився  в селі Красностав, а дитинство і юність провів у Хобултові. Професійну художню освіту здобув у Івано-Франківському училищі на відділенні художньої різьби по дереву. Працював у сувенірному цеху Городоцького лісгоспзагу, у Республіканському музеї архітектури та побуту, а потім – у Володимир-Волинській художньо-оформлюваній майстерні.

Наш земляк був учасником багатьох виставок у Колодяжному, Луцьку, Володимирі-Волинському. У 1985 році став членом Волинської обласної спілки художників. Його роботи є у багатьох музеях і у приватних колекціях в Україні, Польщі та Австралії. Також творіння митця тішать око відвідувачів санаторію «Лісова пісня», а однойменне панно було колись окрасою центрального поштового відділення у Володимирі. Його пам’ятні знаки знаходяться за валами у Володимирі, також руки митця оздобили чимало дитячих садочків і майданчиків.  На деяких з його робіт зображено маму і сина Тараса – найдорожчих людей. Також наш земляк працював над оздобленням садочку «Казка» – виготовив відомі скульптури богатирів, яких, на жаль, нині уже немає…

Цікаво, що  вміння виготовляти скульптурні роботи митець розвинув  у результаті наполегливої праці над собою, адже не був професійним скульптором.

Чимало спогадів про Сергія Литвинчука залишили його друзі та колеги, які й попросили написати про нього.  Так, Іван Сакуляк згадував: «Сергій ніколи не відмовлявся від будь-якої художньої роботи. Разом із колегами виїжджав у села і працював над розписами інтер’єрів церков. Зразки його  робіт –  у церквах Бубнова, Зорі, Хобултови, Микулич. Сергій був дуже творчою особистістю. Завжди удосконалювався у малюванні, вивчав нове».

Ігор Мацюк так згадує про колегу: «Саме у скульптурі Сергій знайшов себе та зміг відкрити свої  найсильніші мистецькі якості. Так з нічого з’являлося щось, і не просто щось, а справжній витвір мистецтва. Можна з впевненістю сказати, що життям Сергія було мистецтво, у якому зміг реалізувати себе. Він був вільною людиною: робив те, що хотів, говорив те, що думав, і ніколи не боявся утисків»

«Про Сергія Литвинчука можна розповідати багато, бо для мене то була своя людина – проста і щира, віддана своїй справі. Дерево, камінь  були його найкращими матеріалами. Пам’ятаю, що Сергій мав багато книг про художників, постійно цікавився мистецтвом у різних його аспектах, шукаючи щось нове», – згадує  його близький друг Микола Черняк.

«Сергія я знав з 1981 року. Ми були хорошими друзями, разом їздили на етюди в село Зимне. Якби не передчасна смерть цього художника, то ще б багато творчих робіт могли би побачити світ» , – зауважував Олександр Ромащук.

Олексій Кумецький розповідає, що Сергій він був трудолюбивим і завжди шукав натхнення, а  Адам Михалик – як про відкриту, добру та щиру людину.

«Ми товаришували багато років. Цей митець мав чудову бібліотеку та збирав музичні платівки. Любив класику – Баха, Вагнера, Бетховена. Теми для робіт шукав у власних думках, враженнях і переживаннях, кожна з яких мала глибокий філософський зміст. Художник задумувався над поняттями життя і вічності, народження людини і  долі», –  поділився спогадами художник Анатолій Костюк, який також приятелював із митцем.

Наші рідні і близькі, які відійшли за межу Вічності, залишаються живими, допоки вони живуть у наших спогадах. Тож художник і скульптор Сергій Литвинчук навіки житиме у пам’яті шанувальників його творчості.

Підготував Богдан Янович за матеріалами альбому

Анастасії Ромащук «Сергій Литвинчук. Людина у мистецтві»

Волинські