«А от Аліна до борщу завжди сальце дає…». Історія на вечір

28 травня 2025 р. 22:35

28 травня 2025 р. 22:35

Катя зрозуміла, що це не просто зустріч для задоволення, це вже – борщ, та ще й із салом!

– Він дітей забрав, а ти спокійна, як ніколи! – схвильовано вигукнула Зоя Володимирівна. – Славко – їхній батько і має на це право, – знизавши плечима, відповіла Катя. – Ти чого?

– Самі ще й за ним побігли, тільки він покликав! – з нотками звинувачення сказала Зоя Володимирівна.

– І це зрозуміло, – усміхнулася Катя. – Мама ж у нас завжди була поганою, а тато – добрим! Нічого дивовижного!

– Катю, якщо ти дуже переживаєш від горя після розлучення, то ти мені скажи, я фахівця викличу! – вигукнула Зоя Володимирівна. – Мені здається, що ти не розумієш, чим це погано!

– Що саме? – запитала Катя. – Те, що я переживаю, чи те, що діти у Славка?

– Якщо ти жартуєш, то це – недоречно! А якщо смієшся, то я навіть не знаю, – Зоя Володимирівна обурено махнула руками. – У неї дітей забрали, а вона тут сидить спокійно і не хвилюється!

– А хто сказав, що я не хвилююсь? – запитала Катя. – Дуже хвилююся! Але це не привід нервувати!

Зоя Володимирівна важко зітхнула:

– Катю, він у суд піде! Так мені й сказав, що хоче робити місце проживання хлопців із собою! А ще сказав, що тепер ти йому платитимеш аліменти!

– Як же його Аліна налаштувала! – здивувалася Катя. – Я так за п’ятнадцять років не змогла!

– Яка Аліна? – не зрозуміла Зоя Володимирівна.

– Матусю, то ти все на світі знаєш, а  про нову пасію мого колишнього нічого дізнатися не спромоглася!

– Як, нову? – здивувалася жінка. – Ви ж три місяці як розлучилися! Коли тільки встиг?

– За пів року до розлучення, – сказала Катя. – Вона і була причиною!

– Ти ж казала – характерами не зійшлися.

– А ще поглядами на позашлюбні зв’язки! – Катя пильно подивилася на матір. – Справді, тоді мені про це було легко говорити?

– Зараз стало легше? – насупилась Зоя Володимирівна.

– А зараз зрозуміло, що Славко з нею такого отримає ще, що ого-го! – впевнено заявила Катя. – Я цю Аліну наскрізь бачу!

– Та хоч у всіх проєкціях її розглядай, ти що, не розумієш, якщо суд залишить дітей із ним?.. – Зоя Володимирівна була на емоціях.

– Я думаю, що справа навіть до суду не дійде, – спокійно сказала Катя. – Аліна надто багато на себе взяла, а ще не навчилася розуміти, що чоловіки не завжди кажуть правду! – Катя посміхнулася. – Ось зараз, саме зараз, коли діти зі Славком, мені навіть її трохи шкода!

…Передчуття того, що шлюб скоро зруйнується, набагато гірше, коли вже все руйнується з оглушливим гуркотом. Катя наближення кінця відчула приблизно за рік до розлучення. Вона не знала, звідки прийде те, що покладе край сімейному життю. І навіть уявити не могла, що і як буде.

Але щодо чоловіка дистанція все збільшувалася, а розмови зводилися до вирішення побутових проблем.

Найгіршим варіантом Каті уявлялося тихе розлучення, тому що вони стали чужими. Таке буває. Жили та й жили, а потім зрозуміли, що більше так не хочуть. Не тягне один до одного.

Тихе розлучення, мирні угоди з усіх спірних питань, а далі кожен піде своєю дорогою. Але простим розлучення не вийшло…

Діти? Ти про них подумав? А вони тебе дуже люблять!

Якось після роботи Славко затримався з колегами у кафе. Додому з’явився веселий. А в кафе з їжі були тільки закуски. Тому глава сім’ї захотів вечерю.

Катя накрила на стіл і сама сіла перекусити. Із чоловіком, так би мовити, за компанію.

А той візьми раптом і скажи:

– А от Аліна до борщу завжди сальце дає!

Німа сцена й боротьба поглядів. А потім Славко почав безпробудно брехати, аби відхреститися від своїх слів.

Але Катя вже все зрозуміла. А до брехні за п’ятнадцять років звикла. Вміла розрізняти всі її тонкощі. Іноді Славко брехав, щоб прикрити провину, а іноді просто так, щоб було веселіше.

І зараз Славко прикривав цю саму Аліну на стороні.

А про серйозність цих стосунків Катя зрозуміла, що це не просто зустріч для задоволення, це вже – борщ, та ще й із салом! Тут замашки не на приємне проведення часу, а, як мінімум, далекосяжні плани.

Коли виправдовуватися сенсу більше не було, Славко зізнався, що полюбив прекрасну дівчину і хоче створити сім’ю.

– Створюй, звісно, – сказала Катя. – Тобі цього ніхто заборонити не може! Але як бути із нашою родиною?

– Катю, яка у нас родина? – скривився Славко. – Ми давно з тобою живемо як сусіди!

– Ми з тобою – так! А діти? Ти про них подумав? А вони тебе дуже люблять! І ось їм не буде зрозуміло, чому тато їх покинув!

– Хто сказав, що я збираюся їх кидати? – запитав із невдоволенням Славко. – Я їх теж люблю!

Приходитиму в гості, братиму їх до себе! Ми будемо проводити багато часу разом!

– Ой, та ну! – вигукнула Катя. – А тобі твоя Аліна дозволить? Борщем вона тебе вже підгодувала! А це замашки на серйозні стосунки! Так вона ж тобі й дитинку народить! Здається мені, що її не дуже потішить, якщо чоловік і батько її дитини чи дітей проводитиме час із дітьми від іншої жінки! Ти подумав би, а чи хочеш ти такого життя?

Славко замислився.

– Вона знає, – сказав він нарешті, – що дітей я люблю! І що покинути їх не зможу! А коли вона готова на серйозні стосунки, то розуміє і це!

– Залишилося це пояснити дітям! – сказала Катя. – Вони ж тебе насправді дуже люблять! У нас же не просто так склалося, що мама погана, а тато добрий!

А так справді вийшло. Такий ось поділ ролей. Якщо Катя займалася вихованням дітей, то Славко більше займався їх розвагами.

Катя вимагала охайності, старанності, акуратності. Казала робити уроки, прибирати за собою, допомагати один одному і вдома.

То Славко ганяв із хлопцями м’яч на вулиці, ходив із ними у походи, дивився телевізор і всіляко розважався.

А з відходом Славка у дітей залишалося половина. І це питання було важким.

– Славко, твій відхід із сім’ї – остаточне рішення? – запитала Катя.

– Так. Тільки не ображайся! – Славко постарався посміхнутися.

– Ні, що ти! Які образи! – Катя виставила перед собою долоні. – Але, як я розумію, діти іноді будуть і з тобою! А для мене важливо, щоб у них там було все добре! Тому я наполягаю, щоб ти мене познайомив з Аліною.

– А потім, щоб ти з нею посварилася? – з усмішкою спитав Славко.

– Ми – дорослі люди, – похитавши головою із осудом, сказала Катя. – І життя дітей для мене в цьому питанні важливіше за моє власне.

Зустріч відбулася, але була вона формальною. Тим більше, проходила на нейтральній території і у людному місці. Аліна побоювалася залишити левову частку своєї зачіски в руках дружини свого коханого чоловіка.

Катя і не думала влаштовувати сварки. Їй треба було подивитися на обраницю чоловіка. А як подивилася, то одразу зрозуміла, що з себе насправді ця Аліна являє. Тут навіть двох думок не могло бути. Славко повівся на молодість і свіжість. А Аліна бажала отримати грошовитого покровителя. Далі Катя передбачала виставу, яка не забарилася.

… Спочатку Славко почав ділити спільно нажите майно. Так, біда! Забрати він зміг лише свій ноутбук та машину, на якій їздив.

На машину він останні сім років платив кредит.

Суддя, який розбирався з майном, оцінивши доходи та платежі за кредитом, встановив, що ні на що Славко не може претендувати. Бо гроші, що залишалися в сім’ї після оплати кредиту, якраз його часткою в утриманні дітей і були. Тобто більше нічого він купити не міг.

Потім Славко почав позиватися, щоб зменшити розмір аліментів. Третина зарплати йому здавалося надмірно великими аліментами. А просив він по одному прожитковому мінімуму на дитину.

Суддя нахмурилася і призначила фіксовану суму у розмірі двох прожиткових мінімумів. А становило це сорок відсотків від зарплати. Тобто Славко сам себе обманув.

Далі Славко причепився до житла. Мовляв, його вартість змінилася за три ремонти за п’ятнадцять років, що вони в ньому прожили.

Але й тут не вийшло. Ремонти робилися косметичні, а це не могло суттєво вплинути на вартість квартири. А оскільки вона була дошлюбним майном Каті, Славко знову отримав облизня!

Катя реготала до сліз, бачачи одну поразку колишнього чоловіка за іншим. А ліз у всі щілини Слава виключно з підʼюджування Аліни.

Це їй хотілося урвати щось із майна. Це їй було шкода втрачати частину зарплати коханого чоловіка на аліменти. Це їй хотілося мати хоч щось із квартири, хоч чверть!

Катя навіть уявляла, як Аліна налаштовує Славка, щоб той пішов і взяв, що йому належить по праву!

Новим проєктом Славка стало визнання проживання дітей із ним. Це автоматично визволяло його від аліментів. А ще на користь дітей платитиме Катя.

А Катя, знаючи Славка та його язик без кісток, припустила такий момент.

– Славко їй наговорив, що це він займався вихованням дітей! Тільки він і більше ніхто! Аліна, звісно ж, ​​йому повірила. А повіривши, вирішила, що дітей можна забрати! Тоді аліменти з сім’ї йти не будуть, а будуть приходити! А вихованням дітей займатиметься один Славко! – казала Катя мамі. – Тільки Славко жодним вихованням дітей не займався!

– Він почне змушувати Аліну виховувати дітей, як це робила ти, – посміхалася Зоя Володимирівна. – А їй таке точно не потрібне! Посваряться вони пару разів і…

– Славко приповзе назад і почне вмовляти, щоб я забрала дітей назад! – закінчила фразу Катя. – А я можу ще умови виставити, на яких погоджусь дітей забрати!

Діти погостювали у батька п’ять днів, а потім він, стоячи навколішки, просив забрати їх.

Двоє хлопців чотирнадцяти і одинадцяти років, залишившись без контролю строгої мами, вирішили, що їм тепер можна все! Поруч тільки улюблений тато, який ніколи нічого не забороняв.

Відривалися вони на повну. Так розпустилися, що Аліна зірвала голос на другу добу. А коли Славко вимагав від коханої жінки займатися вихованням улюблених дітей, вона дивилася на нього, як невідомо на кого.

– Я не збираюся виховувати чужих дітей! Ти казав, що їх сам виховував! От і виховуй!

Діти повернулися до мами. Визнання проживання знялося автоматично. Аліменти Славко справно платив.

Аліна, усвідомивши, що нічого більше не отримає, виставила Славка зі своєї квартири на вулицю.

Тоді він прийшов до колишньої дружини:

– Вибач, це була помилка! Я люблю тільки тебе! Давай відродимо нашу родину! – благав він.

– Ні-ні-ні! – хитала головою Катя. – Пішов, то йди! Я зради не пробачаю! А тобі думати треба було, а не пускатися берега! І знаєш що, Славко, я одразу знала, що так і буде! Тому не переживала і не засмучувалася. Так, шлюб наш зжив себе, і жити разом ми могли тільки заради дітей. І я на це була згодна.

Тобі захотілося пригод? Ти їх отримав! А тепер – гуляй, куди твоїй душі заманеться, а з нами тобі місця більше нема!

Любов ПЛІТКАРКА, plitkarka.com.ua/

Волинські