Мати не дочекалася сина: житель Рудки-Червинської повернувся після 19 місяців полону

30 травня 2025 р. 10:26

30 травня 2025 р. 10:26

Сергій Яцук із Рудки-Червинської, що у Прилісненській громаді, повернувся в Україну після більш як півторарічного російського полону. Його обміняли 25 травня в рамках формату «1000 на 1000», про який Україна та росія домовилися на переговорах у Стамбулі. Про це розповідає Район.Камінь-Каширський .

«Історик» у броні: від призову до неволі

40-річний Сергій Яцук – випускник Волинського національного університету імені Лесі Українки. За освітою він історик. Тож, коли пішов захищати країну, а це було на початку повномасштабного вторгнення – 13 березня 2022 року, йому дали позивний «Історик». Чоловік не мав військової підготовки, але був сповнений жаги до справедливості й любові до рідної землі, тому без вагань попрямував на фронт.

Спочатку Сергій був у складі 125-ої бригади, згодом його перевели до 54-ої ОМБр, де виконував завдання розвідника. Він водив побратимів на бойові позиції на Донеччині.

Із фронту його дзвінки додому були короткі, мов подих: «Я живий, здоровий. Більше не можу, бо немає зв’язку…». Це були крупиці новин, за які родина трималася, наче за рятівну нитку.

21 жовтня 2023 року Сергій востаннє вийшов на зв’язок, і після цього запанувала гнітюча тиша.

Місяці невідомості: коли надія – єдине, що лишається

Коли минув місяць його мовчання, рідні забили на сполох. Односельці, які ще раніше допомагали Сергієві – зокрема зібрали кошти на авто, придбали та доставили його на фронт – знайшли контакти побратимів. І від них прозвучало тривожне: «Сергія поневолили разом із товаришем Віталіком зі Львівщини».

За словами троюрідного брата Віктора Міщука, існує навіть відео, на якому зафіксовано момент їхнього потрапляння в полон, коли вони поверталися із завдання.

Розпочалися болючі місяці звернень, очікувань, паперової тяганини. Родина писала клопотання, заяви, прохання до ТЦК та СП, в поліцію, СБУ, до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, щоб офіційно визнати бійця полоненим та повернути його. Адже, за словами Віктора, тривалий час Сергій взагалі не фігурував у списках зниклих безвісти. Мати захисника, Ганна Тимофіївна, попри поважний вік (1950 року народження), за підтримки зокрема того ж Віктора, робила все, що могла, аби знайти сина.

Промінь надії з колонії: Сергій тримається

За місяці полону від Сергія не надійшла додому жодна звісточка. Але світло пробивалося навіть у цю темряву невідомості: рік тому з тієї ж колонії звільнили іншого українського військового. Він підтвердив, що Сергій там – його знали за позивним «Історик».

Звільнений боєць казав, що волинянин тримається добре, але шкодував, що йому збрили його пишну бороду. За словами брата Віктора, Сергій дійсно мав завидну бороду. Пам’ятає, як по відеорозмовах бачив його повністю лисим, але бородатим.

Є також у мережі відео, на якому Віталік, з яким захисника полонили, під час допиту згадує «бородатого товариша». Ці підтвердження давали родині надію, що Сергій живий.

Повернення додому, яке болітиме: мами вже нема

Важко уявити, що відчувала мама, коли отримала звістку про полон, підтвердження від Червоного Хреста, що її син живий і перебуває у Свердловській виправній колонії. Тоді, ймовірно, Ганна Тимофіївна зітхнула: живий, дасть Бог повернеться! А, можливо, навпаки, її серце та душу роздирала думка про те, через що доводиться проходити синові у ворожій в’язниці, і це знання було гіршим за саму невідомість.

Сили чекати сина з неволі у жінки не вистачило. Вона померла торік, так і не обнявши свою дитину. Невдовзі пішов у засвіти і її брат, з яким ділила свою самотню старість. Тож тепер боєць переступить поріг рідного дому, що став болісно порожнім.

Нитку родинного тепла тримає дядько Василь, 66-річний брат матері, який проживає у Камені-Каширському. У день визволення Сергія саме йому зателефонували з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Голос дядька тремтить від хвилювання – позаду майже два роки чекання, молитов, надій і розпачу.

«Мені тільки подзвонили з координаційного центру з Києва, сказали, що вашого племінника, Яцука Сергія, обміняли з полону», – розповідає чоловік.

Сергія звільнили з полону у третій день обміну «1000 на 1000»

Але на момент його спілкування з журналістами ні побачитися, ні поговорити з племінником йому не довелося – Сергій ще не встиг вийти на зв’язок. Дядько Василь не відходив від телефону, чекаючи на довгоочікуваний дзвінок. «Сказали: «Будьте на зв’язку, він вам зателефонує». Я й чекаю… чекаю біля телефона…», – тремтячим голосом поділився дядько Василь.

Чекають на повернення захисника й інші його рідні, друзі, знайомі, односельці. Після обов’язкових реабілітаційних процедур і співбесід зі спецслужбами Сергій зможе приїхати до свого дому у Рудці-Червинській.

Але найріднішої людини – мами, яка присвятила йому своє життя – він, на жаль, уже не обійме. І ця втрата, напевне, болітиме довше, ніж кайдани неволі.

Фото Віктора Міщука

Волинські