Коли волинянина Андрія Серганчука накрив ворожий дрон, у москві повідомили: «Ликвидирован один из главных майдановцев Украины»

08 червня 2025 р. 14:12

08 червня 2025 р. 14:12

«Я любив вас усіх, а найбільше любив Україну…»

Понад 10 років Захисник із Волині наводив жах на ворогів

Він прожив лише 40 років, але за цей час став багатогранною особистістю. Це я усвідомила, коли читала зареєстровану  на сайті Президента України петицію №22/245696-еп про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) Андрію Серганчуку (псевдо Фестиваль) із селища Рокині Луцького району. Потім я остаточно переконалася у цьому, послухавши розповіді близьких цього Героя

Війна для нього почалася ще 2014-го

Бо Андрій Серганчук не міг миритися із несправедливістю, а почав свою боротьбу за Україну ще під час Революції Гідності. Будинок профспілок, на Інститутській, штурм Жовтневого – Фестиваль був причетний до кожного ключового випадку другого Майдану.

Серганчука травмували гумові кулі та, навіть, вибух гранати, але він не просив лікарської допомоги. Йому було просто ніколи, оскільки піклувався про тих побратимів-майданівців, хто постраждав ще більше або ж загинув. Останки вбитого Героя Небесної Сотні з Волині – Едуарда Гриневича виносив саме він. На Майдані його запам’ятали одягненим у червоний светр – кофту барви крові, яку він пролив за Батьківщину. Вбрання такого кольору – знак мученика у християнстві.

Після Революції Гідності, в часи АТО, він не чекав військової повістки. Не шукав причин, чому не має захищати Україну. І як тільки зняли гіпс із його зламаної ноги, пішов у військкомат…

І став революціонер «кіборгом»

Взимку 2015-го військовий 16 днів знаходився у новому терміналі Донецького летовища. Фестиваль двічі проникав у аеропорт, а це змогли одиниці. Із побратимами стояв там до кінця, попри газову атаку з боку ворогів, які намагалися їх звідти «викурити». Побратими пригадують, як Андрій, наражаючись на небезпеку, транспортував гранати через заставу противника. Та й залишав зруйноване летовище Фестиваль одним із останніх захисників: «Метал не витримав, а «кіборги» – витримали».

Залишав зруйноване летовище Фестиваль одним із останніх захисників: «Метал не витримав, а «кіборги» – витримали».

Тому й не дивно, що захисник Серганчук став одним із персонажів документальної стрічки «Волинські «Кіборги»: «Бо прийшла зима». А ще – книги коміксів «Кіборги. Карбовані пеклом. Січень 2015», в яку увійшли його розповіді. На знак шани за оборону Донецького аеропорту, йому вручили нагрудний знак. То була одна з багатьох бойових нагород, які отримав чоловік у період з 2015 до 2019 року…

Після АТО Фестиваль став добровольцем у тилу. Чоловік заклав підґрунтя Центру допомоги ветеранам війни 4.5.0. в Луцьку Волинської області. Андрій Серганчук особисто відвідував ветеранів із гострими проявами ПТРС (Посттравматичний стресовий розлад). Допомагав добрим словом і підтримкою разом із кваліфікованим психологом…

«Не переймайтесь, я – живучий!»

Але в тилу Герой перебував недовго. Прогриміло повномасштабне вторгнення 2022 року і він знову пішов добровольцем на війну, бо не міг інакше. Жага справедливості, співчуття, якими Андрій Серганчук був наповнений, покликали в бій. Коли захисник востаннє від’їжджав на війну, близькі хвилювались за нього. «Не переймайтеся, я – живучий!», – заспокоював маму, маленького сина та дружину.

…Він боровся за Піски, Опитне, Водяне, Новоселівку, Авдіївку, Бахмут, Куп’янськ, Лиман. Останнє поле битви було під Торецьком Донецької області. Старший навідник автоматичного гранатомету, а потім – командир відділення – цей сміливий чоловік проявляв здібності у всіх військових спеціальностях.

На Лиманському напрямку Андрія Серганчука було поранено. Та це не зупинило Героя – відтоді бився з ворогами за допомогою безпілотників. «Він споряджав дрони-бомбардувальники «Вампіри» та FPV-дрони «Королеви шершнів», – йдеться у петиції. Це означає, що військовий володів навичками як розібрати і зібрати такий механізм, а також оснащував його вибухівкою. Така діяльність потребує уважності і точності, оскільки це, по суті, сапер, а сапер, як нам відомо, помиляється лише раз.

Він був настільки вправним воїном, що близькі досі не розуміють, як після такого багатого бойового досвіду, його міг вбити звичайний безпілотник.

«Известный украинский националист уничтожен», «Ликвидирован один из главных майдановцев Украины», – верещали пропагандисти рф щойно дізнались, що наш Герой загинув. Вороги знали, наскільки Фестиваль небезпечний для них і тремтіли від його патріотичного духу. Вони не витримували світла цього Титана, Воїна, Захисника, який заслуговує на офіційне звання Героя.

Тому й звертаюся до Вас, дорогі читачі, підтримайте петицію, на присвоєння волинянину Андрію Серганчуку почесного звання «Герой України» (посмертно). Крім того, його іменем варто було б назвати ще вулицю чи установу… Але поки що потрібно, перш за все, вшанувати цю відважну людину і підписати петицію №22/245696-еп, яку вже підтримали понад 14 тисяч українців. А треба – 25 тисяч: https://petition.president.gov.ua/petition/245696

Олена ЗУБ

Волинські