«Виживаємо по-маленьку», – волиняни про ситуацію в селах - Волинські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

«Виживаємо по-маленьку», – волиняни про ситуацію в селах

08 червня 2025 р. 14:14

08 червня 2025 р. 14:14

Ранок у селі Сошично на Камінь-Каширщині розпочинається з вигону корів на пасовисько, а за 20 кілометрів у селі Піщане на вулицях тиша. Ні мукання, ні тупоту копит.
Степан Демидюк пригадує, що колись тут лише з одного кінця села збиралося три череди корів, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».

«Точно не знаю, скільки по селу тієї худоби осталося… Може, 50 є. А 24 роки тому було 400 голів худоби. Три табуни йшли по 20 корів. Тут – одна, там – дві. Тепер тільки одна корова ходить, а одна на прив’язі там пасеться», – говорить чоловік.

Біля Піщаного розташовані здебільшого ліси. Пасовище – далеко, а в тутешніх пенсіонерів здоров’я вже не те, щоб тримати корів. «Колись і ми тримали корову. Вісім кілометрів у Верхи гнали і назад. Туди-назад», – пригадує Степан Демидюк.

Чоловік пропрацював учителем, був директором школи. Каже, що нині в селі все змінилося: «Менше ніж 20 ніколи не було учнів у першому класі. Паралельні класи були. А далі пішло 14, потім – менш ніж 10».

За словами молоді, роботи в селі немає, тож доводиться братися за будь-яку можливість підзаробити. У Піщаному є лісництво, пилорама, школа, амбулаторія і садочок.

Валентин Заєць розпочав власну справу. Він вирощує огірки. «Спочатку трохи було важко, а зараз налаштувалося. Роботи немає, тому мусив почати вирощувати огірки», – говорить чоловік.

Цьогорічні весняні морози стали неабияким випробуванням для нього. «Як морози, то тяжко було, бо багато дров треба було спалити, щоб усе не змерзло. Щоночі по чотири рази мусив вставати, щоб підкидати дрова. Бо як менш ніж п’ять градусів впаде температура, огірки не дадуть врожаю», – додає Валентин.

Люди в селі виживають як можуть. Ходять у ліс по ягоди та гриби. Але такими темпами, як його вирізають, то, кажуть, і кущів чорниці меншає.

«Якось виживаємо по-маленьку, Богу дякувати. Дай Бог, щоб війна закінчилася – це найголовніше. Тримаємо худобу: є коник, дві кізоньки, свині. Здоров’я вже немає, бо важко працювали колись», – каже місцева жителька Софія .