З перших уст про історію багатостраждального кримськотатарського народу

11 червня 2025 р. 15:00

11 червня 2025 р. 15:00

Цьогорічна програма фестивалю «Криміада»,  започаткованого минулого року   за ініціативи і підтримки «Волинського братства», зокрема нашого земляка  Миколи Ярмолюка,  і приуроченого видатній особистості української культури Агатангелу Кримському, котрий є уродженцем Володимира,  була надзвичайно  насичена цікавими зустрічами, обговореннями, завітали до нашого міста непересічні особистості зі своїми доробками, думками, пропозиціями і, звичайно, подарунками для книгозбірень та закладів культури. А, на мою думку, вже сама нагода побувати на заході і почути талановитих представників українського красного письменства і загалом ерудованої інтелігенції  є подарунком.

У культурно-мистецькому центрі слухацька аудиторія була в оточенні неймовірної виставки різножанрових творів (живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво), створених студентами педагогічного коледжу, що навчались у ньому у різні часи або ще є його студентами. Різноманітна техніка виконання, акварельні роботи, чорно-біла графіка, портрети вченого-мовознавця під промовистими гаслами: «Я працював не для слави, а для науки й України», «Така моя любов: горить собі тихенько». А чого варта велична культурна мапа цілісної і неподільної України.  Оглянути вартувало, звичайно ж, книжкову виставку згадуваних і запропонованих для обговорення авторів.

Про усі події марно говорити… Ознайомившись із програмою фестивалю, визначила для себе кілька дійств, які не можна було оминути. Одне  з них – презентація книги Марини Гримич «Умерови: історія родини на тлі кримськотатарського національного руху ХХ-ХХІ ст.» за участю Ільмі Умерова.

Марина Гринич знана столична письменниця, докторка історичних наук, професорка Київського університету ім. Тараса Шевченка. У творчому доробку письменниці 19 різножанрових (романів) творів, серед яких «Мак червоний в росі…», «Фріда» та інші. Тричі ставала лауреаткою літературного конкурсу «Коронація слова». На фестиваль пані Марина привезла чимало своїх творів і, звичайно, найновіший і, на мою думку, найактуальніший твір, присвячений родині Умерових, в якому відображено трагічну долю багатостраждального кримськотатарського народу.

А участь у презентації цієї зворушливої книги взяли поважні гості: представники Луцької громади кримських татар і багаторічний борець за права і свободи кримськотатарського народу Ільмі Умеров. Із трепетом слухала розповідь заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу про боротьбу цього народу-страдника за свої права, за відродження своєї мови та культури. До слова, свою розповідь шановний гість розпочав із того, що Агатангел Кримський походив із кримських татар (по батьковій лінії). Мама – полька. А сам Кримський, зачувши українську мову, полюбив її безкінечно, ставши українофілом.

Це глибоко символічно. Через які тільки заборони не пройшла українська мова від часів валуєвських та емських указів до насильницької русифікації 80-х років ХХ століття. А тепер, під час російсько-української війни, наш народ виборює свою територіальну цілісність. Історія ж боротьби кримських татар ще драматичніша і складніша.

Ільмі Умеров нагадав її найболючіші моменти, починаючи з далекого 1783 року – першої анексії Криму.  Відтоді і до ХХ сторіччя йде винищення цього народу з його неповторною культурою і мовою, який  протягом такого тривалого часу став вигнанцем, позбавленим батьківщини.

Зараз після анексії росією Криму репресії проти корінного населення не припиняються. 20 лютого 2014 року – це трагічна дата початку тимчасової окупації Криму. І зараз у кримських в`язницях утримується понад 80 політв`язнів. Більш ніж половина з них – кримські татари.

Під великою загрозою знаходиться і мова. Потребує відродження правопис . Кирилиця спотворила мову кримських татар. Слухала і Марину Гримич, і Ільму Умерова і думала, як багато спільного між долями наших народів – українського і кримськотатарського і якою виснажливою є боротьба за існування і розвиток національної самобутньої культури.

На «Криміаду» письменниця привезла вісім книг про  правдиву історію боротьби однієї мужньої родини в контексті національного руху ХХ-ХХІ сторіччя. Це дарунок бібліотекам Володимирщини, щоб гортаючи сторінки правдивого свідчення, читаючи, отримали наснагу і терпіння вистояти  і дати відсіч російським загарбникам сьогодні.

Щира подяка і Марині Гринич, і Ільмі Умерову за мужню громадянську позицію, зрештою за щирий патріотизм.

А повертаючись до подій «Криміади», не можу  не згадати про музичну паузу від викладачів та учнів Володимирської дитячої музичної школи. Доречно до цього свята словесності дібрано і давній український інструмент – бандуру.   Юні бандуристи виконали композиції, пісні, що так гармонійно вплелися у віночок заходів фестивалю і подарували гарний, ліричний настрій.

Сподіваюся, що Володимирська мовознавчо-літературна «Криміада» стане хорошою культурною традицією. А усі шанувальники українського мистецтва слова з нетерпінням чекатимуть на наступні зустріч.

Оксана ШЕСТАЛЮК

Волинські