Військовий з Волині, отримавши поранення, самотужки 9 діб боронив позицію

12 червня 2025 р. 05:20

12 червня 2025 р. 05:20

Розвідник 155 Окремої механізованої бригади імені Анни Київської Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України сам тримав позицію 9 діб і навіть узяв у полон двох ворогів.

Про це повідомили у відділі зв’язків з громадськістю управління комунікацій.

Чи не найнебезпечніший вид бойової діяльності – піша розвідка. Ці козаки завжди попереду. А тут, на Покровському напрямку, вони взагалі у центрі пекла.

Щоправда, специфіка бойової роботи передбачає поширення в публічному просторі мінімум персональної інформації про кожного з цих бійців.

Молодший сержант зі складу 155 Окремої механізованої бригади на позивний Тімон служить у підрозділі з серпня 2024 року. Волинянин прийшов воювати сам, не чекаючи повістки, хоча мав право на відстрочку:

«До того, як потрапити на службу, я працював за кордоном майже 10 років. Був варіант узагалі не служити, тому що у мене неповнолітня дочка з інвалідністю. Тобто, у мене була залізобетонна відстрочка від мобілізації. Але дуже багато моїх знайомих, друзів пішли воювати. Багато хто з них і загинув, але багато хто воює до сих пір і приносить користь українському народові. Тому прийшов момент, коли я вирішив сам особисто піти служити, щось міняти, в чомусь допомагати своїм побратимам. І от так я потрапив в нашу 155 бригаду».

Як і для більшості інших військовослужбовців, повідомили у відділенні комунікацій бригади, для Тімона служба розпочалась із базової загальної військової підготовки, а потім було навчання в Франції, яким молодший сержант дуже задоволений. Проходив навчання з піхотним відділенням, командиром якого й був призначений. Хлопці ефективно відпрацьовували навички бої в окопах, в міській забудові, освоїли певні види бойової техніки.
З грудня минулого року 155 ОМБр працює на Покровському напрямку Донеччини. Спочатку було непросто, тому що на фронті – це не на навчаннях.

«Було важко, але ми намагались якнайшвидше увійти в той ритм і працювати так, щоб щось корисне робити. Потім, як ми почали все більше виходити на позиції, ми вже набирались досвіду тут. Як кажуть, якщо хочеш навчитися, ти завжди научишся. На той момент, коли ми почали воювати на Покровському напрямку, у противника було більше дронів. По техніці вони нам поступалися, а от у БпЛА вони мали дуже велику перевагу. Зараз ситуація змінилася», – каже Тімон.

До присутності ворожих дронів бійці швидко адаптувалися. І навіть якщо під рукою не було достатньої кількості засобів РЕБ, брали з собою гладкоствольні рушниці. І дуже часто вдавалося знищувати ті кляті безпілотники.

Але один із них таки наробив лиха. Перше своє поранення молодший сержант отримав саме від ворожого скиду. В складі групи в кількості дев’ять чоловік відбувалася висадки з автомобіля, і в цей момент її атакував ФПВ-дрон. Транспортний засіб вцілів, хлопці зайняли позиції, але потім почалися інтенсивні скиди. «Тімон» зазнав поранення внаслідок одного з них: посікло осколками. Але побратими вчасно надали допомогу та провели евакуацію.

Тож і в цьому епізоді, і в багатьох інших міф про неналежну евакуацію з поля бою було розвіяно.

«Командування нам повідомило, що машина виїжджає і нас дуже швидко евакували. Та й всі евакуації проводяться дуже швидко. Навіть особисто в мене є досвід цієї роботи. Був період, коли мене поставили оператором бронетранспортера, який вивозив поранених. Я особисто 15 виїздів зробив. Слава Богу, ми повивозили хлопців живими. Так що на рахунок евакуації в нас це робиться швидко», – сказав молодший сержант.

Друге поранення волинянин отримав на території Покровського району. У складі піхотної групи заходили на позиції, потрапили під мінометний обстріл. Декілька побратимів загинуло. З тими, що залишилися, продовжили рух і зайняли позицію в обороні. А на другу добу по нашій позиції почали працювати ворожі ФПВ-дрони… В один момент почався мінометний обстріл, і міна залетіла прямо у підвал, де перебували хлопці. Живим залишився лише Тімон, який отримав поранення. Він надав собі медичну допомогу, перемістився, знайшов укриття і тримав оборону дев’ять діб!

В той момент, коли молодший сержант перемістився в інше укриття, в ньому він виявив… ворожих піхотинців. Спрацював по ситуації, взяв їх у полон. І утримував і позицію, і захоплених окупантів ще 8 діб!

Про що говорили знешкоджені загарбники? Яка в них була мотивація сіяти смерть і руйнування в Україні?

«Їхня версія була така: мовляв, вони прийшли воювати за гроші. Не за те, як вони говорять, за «єдіную россію». Ніякого патріотичного стимулу у них не було. Просто гроші. Це не були звичайні піхотинці, а розвідники. Вони збирали інформацію, спостерігали за нашими переміщеннями і наводили міномети. Один із них був з Алтайського краю. А другий розповідав, що проживав в окупованому Криму, потім переїхав в росію і тоді вже пішов служити», – пригадує Тімон.

В момент, коли молодший сержант їх узяв в полон, в рашистів були засоби зв’язку. І всю інформацію, яку він чув по їхніх раціях, він передавав нашому командуванню: про переміщення, про штурми…

Чи було щось у тих розмовах, що взагалі шокувало?

Тімон говорить:

«Звірське ставлення до людей. Наприклад, коли хтось із їхнього командування дає наказ іти і вкидати протитанкову міну в підвал, а підлеглий відмовляється. І йому передають по рації: або ти несеш міну, або ми самі на тебе робимо скид. Дороги назад в них не було. Це варварське ставлення до підлеглих. Вони самі себе людьми не вважають!»

А ще перехоплені розмови ворога допомогли в бою. Дізнавшись, що висуваються їхні штурмовики, волинянин вміло організував оборону, протягом доби відбив три штурми. На цьому фланзі оборони, в радіусі до кілометра, нікого з побратимів не було. Тож боєць тримався, скільки міг. Доповів командуванню про ситуацію, воно скоригували мінометників, потім відпрацювали українські БпЛА, і сам «Тімон» відпрацював: коли закінчилися набої, використав трофейну зброю.

Так вдалося ліквідувати щонайменше ще 12 загарбників:

«Вони всі там залишились. Скажу так: якщо я залишився живий, а вони сконали там, ну, це значить я був підготовлений краще!»

Виконавши бойове завдання, до своїх молодший сержант вийшов із двома полоненими. Його вела наша «пташка», яка коригувала дії, маршрут, повідомляла, де є дистанційне мінування, де – мінні загородження, де – протитанкові рови. Наші пілоти дуже сильно в цьому допомогли. Єдина біда, що з двох полонених він довів лише одного. Другий підірвався на міні.

Відновлення тривало недовго. Тімон пробув з рідними два тижні. І повернувся до своїх побратимів. Він продовжує воювати. А що думає про тих, хто уникає армії?

Ось його точка зору:

«Прийде момент, коли всі зрозуміють, що треба допомагати захищати Україну по повній. Хтось може допомагати тут, на фронті, хтось у цивільному житті – донатить на якусь техніку, якесь обладнання для підрозділів… Просто не треба тішити себе ілюзіями, що війна тебе конкретно не торкнеться. треба думати так, що нас це не торкнеться. Ні, без кожного з нас це не закінчиться!».

Чого підрозділ, де захищає Україну «Тімон», наразі потребує найбільше?

«На даний момент найбільш необхідні – це люди, які можуть воювати, які хочуть воювати. Тому що нам треба поповнювати свої лави! Матеріальне забезпечення непогане, нам вистачає. На даний момент ми виконуємо свої бойові завдання на хорошій техніці. Вона – мобільна, по будь-якій місцевості можна на ній переміщатися. Але бувають такі виїзди, коли техніка ламається, її доводиться ремонтувати. Тому від донатів і волонтерської допомоги ніколи не відмовляємося», – говорить боєць.

І додає на завершення розмови:

«Ну, найголовніше, це те, щоб ця війна якнайшвидше закінчилась і з якнайменшими втратами з нашого боку. А людям, які хочуть приєднатися до нас, я хочу сказати – не бійтесь. Підрозділ мені подобається. Дуже гарні командири, побратими, коли навіть якщо чогось не знаєш, вони тобі підкажуть, підучать, допоможуть. Так що не бійтесь, допомагайте!».

У відділенні комунікацій з’єднання наголошують:

«Якщо ти маєш досвід, спеціалізовану освіту чи просто прагнеш стати частиною сильної бригадної родини – запрошуємо на службу! Тепер ти можеш пройти мобілізацію через рекрутинговий центр і обрати посаду, яка відповідає твоїм навичкам, досвіду та внутрішньому поклику. Це більше, ніж мобілізація. Це – вибір. Твоя сила потрібна там, де вона справді має значення.

Ставай до лав ЗСУ в складі 155 ОМБр!

Відділення рекрутингу: 068-797-81-20, 067-245-49-46.

Більше інформації: https://155-ombr.mssg.me

Приєднуйся!»

Фото відділення комунікацій 155 ОМБр імені Анни Київської.

Волинські