«Не знала мама, що доведеться ділити синовий коровай на кладовищі»: спогади про Героя Сергія Лінника, якого поховали на Волині

13 червня 2025 р. 21:23

13 червня 2025 р. 21:23

На Волині знайшов вічний спочинок гранатометник 46-ої окремої аеромобільної бригади Сергій Лінник, який загинув 15 серпня біля села Білогірка на Херсонщині, десять днів не доживши до свого 26-річчя. Поховали загиблого Героя на малій Батьківщині його мами у Гуті-Лісівській.

25 серпня, Сергію Ліннику виповнилося б 26… Але він уже навіки 25-річний, і навіки мужній та незламний Герой, який віддав своє життя в ім’я незалежності України, розповідає видання Нова доба .

Сергій мав фах зварювальника і працював на будівництві. Лише кілька років тому він закінчив строкову службу в Дніпрі у Національній гвардії України. У перші дні російського вторгнення кілька разів ходив до військкомату, де йому не вдавалося достояти у величезних чергах із охочих піти обороняти нашу державу від російського агресора. А потім він отримав повістку і з 21 березня пішов служити в лави ЗСУ. Останні три місяці був у Миколаївській області, звідки вони із побратимами їздили на Херсонщину виконувати бойові завдання.

– Телефонуючи, він завжди повторював: «У мене все добре! Бережіть себе!». Ніколи ні на що не жалівся, кажучи, що у нього все гаразд, що він всім забезпечений. В кінці липня повідомив про загибель своїх чотирьох побратимів, друзів Сергія Кравця із Рафалівки та Андрія Басика з Антонівки. Кажу: «Ти ж в небезпеці, як можеш казати, що все добре?..», відповів: «Мамо, це ж війна… Як би там не було, ми повинні захистити свою землю, аби наші діти жили у вільній Україні!» – з болем говорить мама загиблого воїна Віра Лінник.

10 серпня син вітав її із днем народження, надіслав їй щемливу пісню. Казав, аби берегла себе, бо їй ще няньчити онуків. Обіцяв одружитися, коли повернеться, збираючись зробити пропозицію своїй коханій дівчині Марії . Із нею він познайомився вже під час війни, коли служив на Запорізькому напрямку. Вона мешкала у Бердянську, який потрапив в окупацію, й змушена була залишити рідне місто в пошуках безпеки. Нині перебуває в Німеччині.

Не знала мама, що вже невдовзі доведеться ділити синовий коровай… на кладовищі на любій Маневиччині, де Сергієві змалку дуже подобалося проводити всі канікули. Обожнював приїжджати до бабусі Галини та дідуся Володимира , який уже, на жаль, покійний. Три з половиною роки тому відійшов у Вічність і батько загиблого Героя, він похоронений у своєму рідному селі Підгаття. Сергієва мама Віра Лінник вирішила поховати сина поряд із могилами рідних у Гуті-Лісівській.

– Коли він востаннє прямував на Херсонщину, мені надіслав своє фото на машині, а дівчині своїй сказав, що їде туди, звідки мало хто повертається… – каже Віра Володимирівна, яка довго не могла повірити у страшну втрату, поки не побачила фото із поля бою. Її син загинув під час обстрілу біля села Білогірка, відбиваючи штурм окупантів. Тепер у неї залишилася лише 23-річна донька Наталія .

21 серпня із полеглим воїном Сергієм Лінником попрощалися у Вараші Рівненської області, де він проживав. Відспівували його у Свято-Покровському храмі міста, звідки велелюдною траурною ходою проводжали на Волинь.

У Гуті-Лісівській через усе село навколішки стояли люди, зустрічаючи Героя. Зійшлися-з’їхалисявіддати шану нашому захиснику не тільки жителі Вараша та Лісівського старостинського округу, а й мешканці усієї прилеглої округи, представники Маневицької селищної ради. За упокій душі спочилого молилися священники Православної Церкви України. Дякували Герою за його подвиг та висловлювали щирі співчуття його родині староста Лісівського старостинського округу Надія Нестерук і військовий капелан Микола Юрах. Він, як розповідає мама загиблого воїна, не відходив від неї у ці тяжкі дні, допомагав, підтримував, на колінах дякував їй за такого сина…

Щирі співчуття матері, сестрі, коханій, бабусі, всій родині. Вічна пам’ять і слава полеглому Герою!

Юлія МУЗИКА

• «Відправляючись на завдання, син, мабуть, передчував, що назад уже не повернеться…»: спогади матері про Героя з Волині
• «Підтримував побратимів навіть у полоні»: історія вчителя-Героя Леоніда Павлюка з Волині
• «Не встиг пожити, бо пішов захищати»: на війні загинув 20-річний Назар Матейчук з Волині

Волинські