15-річний Дмитро витягнув із палаючої хати рідного братаа

16 червня 2025 р. 09:55

16 червня 2025 р. 09:55

Вітав Дмитра Амальського і міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.

«Я пішов на світло, але то був вогонь»

Історія 15-річного Дмитра Амальського із Миколаївщини, який отримав відзнаку «Майбутнє України» за те,  що врятував на пожежі  рідного брата.

Того зимового ранку Дмитро Амальський із села Іванівка прокинувся від криків матері: у будинку, де мешкала родина з шістьма дітьми, сталася пожежа, пише ukrinform.ua .

– Я спочатку нічого не зрозумів, навкруги було темно і все у диму. Чую, мама кричить: «Де Владик, немає Владика!» Тож я кинувся його шукати, – згадує хлопець.

Оскільки нічого не бачив навкруги себе, почав кликати брата. Той, на щастя, відгукнувся.

– Він був неподалік, але я його лише навпомацки знайшов – він лежав біля ліжка… Схопив Владика і кинувся, як мені здавалося, до виходу. Навкруги був дим, і я пішов на світло, але з’ясувалося, що то був вогонь. Та все ж ми вибралися з будинку через інші двері, – розповідає Дмитро.

Він передав хлопчика матері та, переконавшись, що всі діти у безпеці, разом із 13-річним Кирилом кинувся до будинку рятувати майно. Каже, їм удалося загасити один диван, але почав горіти другий...

На питання, навіщо так ризикував, відповідає:

– Ми не можемо втратити будинок, адже у нас велика родина: окрім нас із Кирилом та Владиком, є ще семирічна сестричка Крістіна та трирічні двійнята Толик і Назар.

Дмитро навчався у Братській гімназії №1, а минулого року вступив до Єланецького професійного аграрного ліцею, де опановує одразу кілька спеціальностей: тракториста-машиніста с/г виробництва, слюсаря і водія автотранспортних засобів.

Захоплюється риболовлею, футболом і допомагає мамі по господарству, бо найстарший у багатодітній родині.

Ми не можемо втратити будинок, адже у нас велика родина: окрім нас із Кирилом та Владиком, є ще семирічна сестричка Крістіна та трирічні двійнята Толик і Назар.

Мама Людмила каже, що їй дуже важко згадувати ранок 11 січня 2025 року. Діти ще спали, вона відчула дим, почала всіх будити і виводити найменших.

– Восьмирічний Владик знаходився в іншій кімнаті, але все було в диму, він розгубився і не зміг вийти. Дмитро кинувся його шукати. Малий отримав опіки 51% тіла, тож якби спізнилися ще на кілька хвилин, все могло б закінчитися дуже трагічно, – розповідає жінка.

З того часу Владик переніс три операції з пересадки шкіри, досі лікується, носить спеціальний одяг. Але рубці затягуються, і він уже відвідує школу.

Пані Людмила вдячна всім, хто прийшов на допомогу у важку хвилину: поки вони були у лікарні, небайдужі люди зробили ремонт у будинку і забезпечили предметами першої необхідності.

Вона зауважує, що їхня родина дуже дружня, діти підтримують одне одного, працьовиті, є город, господарство. Діма як найстарший виконує найважчу чоловічу роботу: і косить, і пиляє дрова. Кирило теж багато допомагає.

Жінка каже, що Дмитру дуже приємна увага, викликана його вчинком. Першими його оцінили миколаївські рятувальники – за виявлену мужність та рішучість під час порятунку брата на пожежі працівники ДСНС у Миколаївській області відзначили Дмитра подякою. Тож тепер у нього є мрія – хоче стати рятувальником.

Заступник директора з навчально-виховної роботи Єланецького аграрного ліцею Олексій Спину, який супроводжував хлопця до Києва на вручення нагороди, зазначає, що Дмитро – веселий, жвавий, цікавиться технікою, багато знає про машини.

– Він усвідомлює, що зробив добрий вчинок, має піднесений настрій і стверджує, що готовий врятувати ще когось. Хлопець дуже задоволений і зворушений цією поїздкою й нагородою. Він став одним із 24 дітей України, які отримали відзнаку

«Майбутнє України» з рук Президента. Урочиста церемонія проходила у Маріїнському палаці. Потім нам провели екскурсію. Це незабутні враження, – розповідає пан Олексій.

І додає, що в перший же день після трагедії ліцей надав постраждалій родині гуманітарну та фінансову допомогу – постільну білизну, матраци, ковдри, посуд, адже вони втратили майже все. А одногрупники вважають Діму справжнім героєм: «Інший міг би злякатися, вибігти, розгубитися тощо, а він швидко зреагував – урятував свого братика».

Історія Дмитра – ще одне свідчення того, що справжні герої це не супермени, а звичайні хлопці, які у відповідальний момент здатні ризикнути собою заради інших.

Алла МІРОШНИЧЕНКО, ukrinform.ua .

Волинські