«Чоловік на сході захищає країну, а вдома нас нищить ворожа ракета». У лучанки після ворожого обстрілу вщент зруйнована квартира

17 червня 2025 р. 18:37

17 червня 2025 р. 18:37

У ніч на 6 червня 2025 року Луцьк зазнав найбільшої ворожої атаки з початку повномасштабного вторгнення. На місто летіли 15 шахедів і шість ракет. В одному зі зруйнованих багатоквартирних будинків на вулиці Стрілецькій жила Галина Демчук . Разом із молодшою донькою вона встигла спуститися у підвал.

Вже там, закриваючи собою дитину, молилася й чула, як зверху все рушиться. Коли стихло й вдалося вийти на вулицю, то зрозуміла, що повертатися їм нікуди, пише видання Свій дім .

Чоловік Галини – військовий, нині служить на сході України. Родина з 2012 року мешкає у службовій квартирі, куди переїхали з гуртожитку, де тіснилися в одній кімнаті з гіршими умовами. У новій оселі було дві кімнати, зробили ремонт, оновили меблі. Галина каже, що квартира гарна, але вони сприймали її як тимчасову та сподівалися дочекатися своєї черги на постійне житло.
Востаннє чоловік приїздив до родини на Великдень, а напередодні російського удару по Луцьку жінка була вдома із молодшою донькою. Дві старші навчаються в інших містах: одна в Києві, інша – у Чернівцях.

«Ми у вікно бачили ті спалахи. Це була страшна ніч»

«Я готувалась до Трійці, тому прибрала всю квартиру, попрасувала речі, вікна повимивала. Заснула десь о 00:50, а вже за п’ять хвилин почалася тривога. Ну я перехрестилась, помолилась і заплющила очі. Спала міцно, бо була втомлена, а ще й заспокійливі пила, бо чоловік на сході, і я переживаю постійно. Десь після третьої, на початку четвертої ранку я схопилася від вибухів: 11-річна донька вже читала в чатах, що летять шахеди та працює ППО. Ми у вікно бачили ті спалахи. Це була страшна ніч», – згадує Галина.

Спочатку вони пішли у ванну. У спільному чаті будинку побачили, що деякі сусіди вже або у підвалі, або у сховищі навпроти. Мати вмовила доньку теж спуститися, бо на місто, крім дронів, летіли й ракети.

«Ми з донькою побігли у підвал. Незабаром почули, як у небі кружляли шахеди та працювала ППО. Було моторошно. І тут – вибух. Потім інший. Одне влучання було у наш двір, інше – через дорогу. Все затряслося так, ніби земля під ногами провалюється. Чули, як вилітають двері та вікна. Здавалось, що той підвал от-от засипле. Я Танюшу закрила собою. Бо думала, якщо вже комусь помирати – то мені. Але підвал, Слава Богу, витримав», – розповідає жінка.

У підвалі їх було четверо. Вони просто впали, лежали одне на одному та молилися, щоб їх не засипало зверху. Потім почули, що хтось біжить – це були сусіди, які ховалися у квартирі за двома стінами. Вони вже йшли по тих уламках, усі брудні, одна з жінок плакала.

«У ванній, де ми спочатку ховалися, посипалася плитка»

«Десь біля п’ятої години ми вийшли на вулицю. Двері у підвалі вибило, а коли подивилися навколо, то зрозуміли, що повертатися, насправді, нікуди. Жодна з квартир у триповерховому будинку не вціліла. В усіх – скло, уламки, тріщини та зруйновані меблі. Лише кілька вікон не вибило», – каже Галина.

Згодом мешканцям дозволили піднятися у квартири. Жінка каже, що у них не було ні вікон, ні дверей, але меблі вціліли. Проте відкинуло холодильник – світла немає, тому не знають, чи робочий він тепер. У ванній, де вони спочатку ховалися, посипалася плитка. У туалеті – теж. Речі з шафи розкидало, а міжкімнатні двері потрощило.

«Ми, найперше, хотіли хоча б прибрати скло. А десь за півтори години почули, як хтось кричить, що горить дах. Треба було знов тікати з квартири. Пожежу гасили довго, а я стояла у дворі, дивилась на це і плакала, бо розуміла, що вода заливає усі наші речі. Дещо висушила, а матраци, ковдри, подушки, взуття й досі мокрі».

Поки працювали пожежні, Галина з донькою увесь час була біля дому. Родичі та волонтери привезли речі та їжу.

«Коли нам дозволили повернутись – серце розривалося. Все, що було частиною нашого затишного дому, – знищене. Верхній поверх згорів повністю, а ми жили на другому. Ми довго не могли знайти нашу кішку. Звали її, а вона мовчала. Лише наступного дня сусідка сказала, що чула її нявкання. Вона злякалася і сиділа за шафою. Багато людей знайшли своїх тварин уже на вулиці».

Коли буде експертиза?

Родину тимчасово прихистила сестра чоловіка, яка наразі перебуває за кордоном.

Галина щодня приходить додому, щоб навести хоч якийсь лад. Каже, скла настільки багато, що досі не може його вимести. Всюди бруд, а уламки навіть з речей витрушували.

Результати експертного висновку щодо пошкоджених будинків на вулицях Стрілецькій на Озерецькій мають бути готові вже цього тижня. Тим, хто винайматиме житло, міська влада пообіцяла компенсувати вартість оренди у розмірі до 14 тис грн на місяць.

«А мій чоловік у цей час на сході. Захищає країну. А тут, вдома, нас нищить ворожа ракета. Такого болю я ще не відчувала. Це не просто дім – це місце, де росли мої діти, куди мали повернутись дівчатка після навчання. Я вірю, що світ не без добрих людей, адже зараз наша сімʼя потребує підтримки. Кожна гривня дає нам можливість бути на крок ближче до моменту, коли знову буде куди повернутись», – каже жінка.

Допомогти родині можна за номером картки: 5355 2800 4784 8054

Посилання: https://mobile-app.pumb.ua/8JLn5w2aVnxLh4QP6

Волинські