Книжні історії український бранок, що стали величними султанами

21 червня 2025 р. 15:36

21 червня 2025 р. 15:36

Нещодавно у Володимирському історичному музеї імені Омеляна Дверницького відбулася творча зустріч з письменницею, кандидаткою мистецтвознавства та дослідницею історії Османської імперії Олександрою Шутко на тему «Жіночий султанат: як українки Роксолана, Хатідже Турхак та Шехсувар керували османськими султанами». На захід завітали вчителі, працівники культури, поціновувачі творчості.

Олександра Шутко за фахом – професійна музикантка, закінчила Національну музичну академію України за класом фортепіано, захистила кандидатську дисертацію з мистецтвознавства. Працювала журналісткою, проте в певний період життя занурилася у історичні дослідження.

«Усе почалося ще в дитинстві з читання художньої літератури про Роксолану, – розповідає пані Олександра, – згодом виникло бажання дізнатися про цю жінку більше інформації, проте довелося зіштовхнутися з безліччю версій українських дослідників та народних легенд про її походження – і жодної документально підтвердженої. Усі історичні джерела, що могли пролити світло на життя цієї видатної жінки, зберігалися в Туреччині».

Заради досліджень майбутня письменниця вивчила турецьку мову, багато разів приїздила в Стамбул на екскурсії та відпочинок. Прочитала й здійснила аналіз  багатьох книг та документальних видань, відвідувала музеї, працювала в архівах. Усі ці джерела османською мовою – давнім варіантом турецької, що використовувалася як офіційна та літературна мова Османської імперії і зазнала впливу арабської та перської, тому для письма використовувалася адаптована арабська абетка. Османська мова настільки відрізнялася від розмовної турецької, що для багатьох османців була важкою для вивчення. Існувала з XIII століття до 1930-х років і була замінена сучасною турецькою мовою, кодифікованою за допомогою латинської абетки. Тож перекласти та зрозуміти важкі тексти допомагали в Україні історики – османісти, переважно кримські татари.

Справжнє ім’я юної дівчини, що стала «султаною серця Сулеймана І Пишного», потрапивши у полон кримського хана, а згодом  – як подарунок, в гарем султана, залишилося невідомим, проте немає сумнівів, що вона була родом з заходу України, ймовірно, з-під міста Рогатин. Настею та Олександрою Лісовською її “охрестили” у ХІХ столітті українські та польські письменники. У гаремі її назвали Хюррем, що у перекладі з перської означає “весела”, “радісна”, “усміхнена”. Точніші відомості про походження Роксолани надали польські посли. У доповідній великому канцлерові Великого Князівства Литовського Левові Сапізі секретар короля Стефана Баторія, Станіслав Негощевський, під псевдонімом Перегрін Полонус 1596 року повідомив, що вона була “попівною з Рогатина з народу русинського”, про що дізнався від онука Роксолани, султана Мурада ІІІ.

Одним з найцінніших для аналізу характеру Роксолани джерелом є її епістолярії. Олександра Шутко наголошує, що вона була дуже освіченою, досконало вивчила османську мову та опанувала складне письмо, тому власноруч писала надзвичайно поетичні листи до свого чоловіка – Сулеймана І Пишного, у яких описувала тугу через розлуку поки султан ходив у військові походи. Дівчина з України не просто стала султаною, вона заволоділа душею й розумом падишаха. Олександра Шутко неодноразово брала участь у телепроєктах, пов’язаних з дослідженнями зв’язків України, Криму та Туреччини, зокрема «Таємниці великих українців. Роксолана».

Дослідниця констатує: з дозволу Сулеймана І Хюррем вела таку собі пасивну дипломатію: листувалася з впливовими жінками Європи, зокрема Ізабеллою Ягеллонкою, угорською королівною з династії Ягеллонів. Вона була найбагатшою жінкою Османської імперії того часу. Займалася благодійністю: побудувала у Стамбулі, Адріанополі, Анкарі релігійні і благочинні будівлі, лікарні, початкові школи, їдальні для паломників і бездомних, лазні, фонтани. У музеях Стамбула зберігаються вишивки Роксолани – хусточки, золотий соргуч (брошка на тюрбан), її пов’язка на голову – кашбасти, довжина якої 53 сантиметри, тобто її голова була дрібною. Вона вишивала предмети одягу й для свого чоловіка, який брав їх з собою на війну, як оберіг.

Пані Олександра щиро захоплюється акторською грою Мер’єм Узерлі у турецькому серіалі «Величне століття», яка професійно передала образ своєї персонажки – Роксолани, проте розуміє, що для акторки  це лише робота, що не змушує занурюватися у вивчення історичних джерел. Для неї не мало особливого значення, ким за національністю була її героїня, а для нас – українців, має! Нам важливо, щоб Росія, Польща чи інші держави перестали привласнювати собі відомі історичні постаті, що були етнічними українцями.

Хюррем стала зачинателькою такого неофіційного явища в історії Османської імперії як «жіночий султанат», поставила ж цьому крапку султана Хатідже Турхан, українка Надія з Поділля, що стала матір’ю майбутнього султана Мехмеда ІV. До наших днів збереглася її печатка, виготовлене на перлині. Відкриттям для пані Олександри стала ще одна українка на ім’я Марія, що увійшла в історію, як наложниця султана Мустафи II та матір його спадкоємця Османа III Шехсувар.

Нещодавно вийшов друком новий історичний роман Олександри Шутко «Мелексіма – український янгол Османа Другого», у якому зображено період правління цього султана ( 1618–1622 роки). В історії України згадки про нього збереглися завдяки Хотинській війні, у якій його військо не отримало переконливої перемоги над Річчю Посполитою, у чому велика заслуга українських козаків. Проте ключова роль у романі належить не молодому султану, що зійшов на трон у чотирнадцять років, а українській бранці, яка в гаремі отримала ім’я Мелексіма – в перекладі з турецької (османської) мови «та, що схожа лицем на янгола». На шляху до возз’єднання з нею Осман Другий пережив чимало сумних подій: передчасні смерті батьків – султана Ахмеда та валіде Махфіруз, зміну умов престолонаслідування в імперії, що ненадовго відібрало у нього право на владу. А омріяне сходження на трон обернулося для молодого султана власною смертю, до якої причетна його мачуха – Кьосем. Це лише перша книга роману, події відбувалися за життя наймогутніших в історії Османської імперії героїнь доби «жіночого султанату» – Сафіє, Халіме та Кьосем. Їхні інтриги й боротьба за владу вплинули на долю Османа Другого та його коханої Мелексіми. Книга була представлена Олександрою Шутко на ХІІІ міжнародному фестивалі «Книжковий арсенал» у Києві наприкінці травня, а тим часом авторка вже активно працює над другою книгою.

Письменниця спілкувалася з місцевими своїми шанувальниками, які мали змогу купити її книги з автографом. Сподіваємося, що це не остання наша зустріч з нею у Володимирському музеї і бажаємо сенсаційних відкриттів та натхнення для творчості.

Ганна ДОСКОЧ,

наукова співробітниця  Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького

Волинські