Батько загиблого Героя з Волині: мені болить викинутий у болото національний прапор…

22 червня 2025 р. 19:28

22 червня 2025 р. 19:28

Ідею встановлення флагштоків на могилах нововолинці запозичили у Володимира, а інші вже беруть за приклад Нововолинськ.

На жаль, не всі розуміють, яку виняткову цінність має наш державний стяг

Флагштоки вперше побачив на Федорівському кладовищі у Володимирі, і ось вже багато років металеві прапори із надписом «Герої не вмирають!» височіють на цвинтарях Нововолинська, селища Благодатного і сіл, що поруч. Їх встановлюють працівники Нововолинського виробничого управління комунального господарства біля кожної могили загиблого за незалежність і територіальну цілісність України воїна. Це не просто позначення місця захоронення військового, це щось значно більше і глибше...

Кожного року я, як голова громадської організації «Незламні нововолинці», разом із підполковником запасу Олександром Кондисюком, який очолює спілку ветеранів АТО, пишемо звернення до міського голови із проханням передбачити у бюджеті кошти для виготовлення і встановлення флагштоків. Дякую працівникам нашого комунального господарства за оперативність, фаховість і належне ставлення до роботи, а тим більше – до такої.

Цей прапор, як і наші бійці, тримався до останнього.

Прикро визнавати той факт, що, на жаль, не всі розуміють, яку виняткову цінність має наш державний прапор, не всі можуть з належною повагою ставитися до цього затвердженого у Конституції символу України.

На жаль, неодноразово ставав свідком того, як при встановленні пам’ятника на могилі воїна, флагшток лишали лежати на землі, а часто і в багнюці. Нещодавній випадок мене особисто зачепив особливо – було демонтовано і наш нововолинський флагшток, і той, на котрому були державний прапор, а також прапор бойового підрозділу, де служив загиблий. І ситуація – не є поодинокою, на превеликий жаль.

У місті Кропивницький (колишній Кіровоград) у музеї 3-го окремого полку спецпризначення імені князя Святослава Хороброго зберігається синьо-жовтий стяг із Донецького аеропорту. Вперше він замайорів 7 квітня 2014 року – і був до того часу, коли останній боєць покидав те місце. Уявляєте, як муляв наш державний стяг прихильникам «данєцкої народної рєспубліки»? Скільки він прийняв куль, скільки пережив обстрілів, скільки бачив смертей і руйнувань... Цей прапор – як і наші бійці, тримався до останнього.

Ще одне полотно у синьо-жовтих барвах з аеропорту є в Національному музеї історії України. На ньому – дарчі підписи «кіборгів», що служили у 93-й ОМБр.  Ви розумієте, що для мене як для батька, у котрого син поліг у боях за Донецький аеропорт, це значить?

У травні 2025 року староста церкви села Заболотці, яке неподалік від Нововолинська, поділився з працівниками нашого міського музею відкриттям: під час покрівельних робіт у храмі Воздвиження Хреста Господнього знайшли... синьо-жовтий прапор часів Другої світової війни, що місцеві жителі заховали від окупантів. Цей символ спротиву, вільного духу, бажання бути господарями на своїй Богом даній землі, десятиліття чекав свого часу, аби явитися людям у такий тривожний час.

А уявляєте, яких особливих і жахаючих тортур зазнавали у полоні наші воїни, на тілах котрих були витатуйовані державні знаки – тризуб, синьо-жовтий стяг, патріотичні гасла? Нелюдська ненависть настільки затьмарила свідомість, що окупанти змушували наших воїнів їсти шеврони? Пам’ятаємо всі ці страшні відео з початку АТО…

Нещодавно визволено у рамках обміну військового, на животі котрого було випалено «слава россии». Лише вдумайтесь, через який нестерпний біль пройшов цей воїн, чиє тіло вкрите шрамами. Вони думали, що поглумилися над ним? Орки виставили себе нелюдами, катами, і цей глузливий напис – справжній і дуже красномовний знак їхніх злочинів.

Цінуйте наш прапор. Пам’ятайте, що за символи України, за мову, за державні знаки, за право бути українцями проливають кров наші захисники, віддають життя кращі з кращих.

Володимир ДЕМЧУК, керівник ГО «Незламні нововолинці», батько сина-Героя Вадима Демчука, який загинув під час оборони Донецького аеропорту 20 січня 2015 року.

Волинські