Чому у православних жінка не має права заходити у вівтар? Відповідь волинського священника

25 червня 2025 р. 20:50

25 червня 2025 р. 20:50

Жінка не служить у вівтарі не тому, що вона «менш гідна», а тому, що вона покликана до іншого служіння.

У православній традиції вівтар є найсвятішою частиною храму – місцем, де звершується Таїнство Євхаристії. Вівтар символізує Небеса, присутність Божу, і, за стародавнім церковним порядком, доступ до нього мають лише ті, хто покликаний до певного церковного служіння, – священники, диякони, прислужники (іподиякони), а в деяких випадках – чоловіки-миряни з благословення священника

У канонічній традиції Церкви жінці заборонено входити у вівтар, окрім дуже рідкісних винятків (наприклад, монахині, які прибирають вівтар у жіночих монастирях). Ця заборона не пов’язана із зневагою чи меншовартістю жінки, а – з духовною символікою, що її оберігає Церква.

Правило 44 Лаодикійського Собору (IV ст.) стверджує: «Не подобає жінкам входити у вівтар».

Причина цієї заборони – не в «нечистоті» жінки, а в збереженні літургійного порядку, який має глибокий богословський зміст. Вівтар – місце жертовника Христового, а жертовне служіння в Церкві звершується чоловіками, які представляють Христа – Нареченого Церкви. Жінка ж у богословському символізмі представляє Церкву – Наречену Христову.

Святий апостол Павло пише: «Немає юдея, ні грека, нема раба, ні вільного, нема чоловіка і жінки, бо всі ви – одно в Христі Ісусі» (Галатів 3:28).

Але «одне в Христі» не означає «однакові функції». Як у тілі є різні органи, так і в Церкві – різні служіння.

Пресвята Богородиця, найшанованіша з усіх людей після Христа, ніколи не була священницею і не входила у вівтар.

«Бо як в одному тілі маємо багато членів, а всі члени не мають одного й того самого діла, так і ми, численні, є одним тілом у Христі» (Римлян 12:4-5).

Що буде, якщо жінка зайде у вівтар? З богословської точки зору, жінка не «помре» і не наведе прокляття, якщо зайде у вівтар із незнання чи випадково. Церква не вірить у магічні наслідки. Проте вхід у святе місце без благословення і без поваги до церковного уставу є непослухом і духовною неповагою.

Якщо жінка зайшла у вівтар із незнання – не слід осуджувати її, а делікатно пояснити. Якщо це сталося свідомо, з викликом – тоді потрібне покаяння у сповіді, як прояв послуху Богові і Його Церкві.

Чи це не є прикладом гендерної нерівності? Сучасна культура схильна тлумачити будь-яке розділення ролей як дискримінацію. Але в Церкві інше розуміння рівності – духовне, а не адміністративне. Жінка не служить у вівтарі не тому, що вона «менш гідна», а тому, що вона покликана до іншого служіння. Пресвята Богородиця, найшанованіша з усіх людей після Христа, ніколи не була священницею і не входила у вівтар.

Про інші заборони

Покривання голови: чи повинна жінка покрити голову, коли йде до Церкви?

В 1 Коринтянам 11:3 Павло написав: «Усякому чоловікові голова – Христос, голова жінці – чоловік». Він одразу продовжує вчення про гендрене використання покриття: «Усякий чоловік, що молиться або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою. Усяка ж жінка, що молиться або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена саме, якби була й обголена». Проте, якщо жінка заздалегідь не планувала відвідати храм і не взяла з собою хустку, але хоче зайти помолитися, то не потрібно відмовлятися від цього через непокриту голову.

«Храм – це простір для прояву християнської любові, а не для цькувань. Причиною подібного роду цькувань є нібито «всезнання» як себе поводити в храмі, а насправді – гординя та відсутність богословської освіти. Тож пам’ятаймо настанови Спасителя: «І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк. 6: 31).

Жінка у час менструації

У давній традиції Церкви жінці під час місячного циклу рекомендується утриматися від причастя і дотиків до святині, знову ж таки – не через «гріховність» цього стану, а через символічне значення ритуальної чистоти. Однак ця практика не є догматом і сьогодні в багатьох помісних Церквах до цього ставляться з пастирською гнучкістю. Сучасні богослови наголошують, що духовна чистота важливіша за тілесну.

Православна Церква не принижує жінку, а навпаки – звеличує її духовну гідність. Обмеження щодо входу у вівтар або інших моментів пов’язані не з дискримінацією, а з повагою до святості місця і літургійного порядку, що зберігається понад тисячоліття. І чоловіки, і жінки покликані до святості – кожен у своїй богодарованій ролі.

Протоієрей Ігор Андрес ВЕРЕТКА КАЗМІРЧУК, настоятель храму Волинської ікони Божої Матері села Богушівка Луцького району Іоанно-Богословського деканату та храму Святого Апостола Андрія Першозванного села Верхівка Луцького району Успенського деканату.

Волинські