Габрієль Гарсія Маркес і Мерседес Барча: сто років кохання

29 червня 2025 р. 14:05

29 червня 2025 р. 14:05

За 55 років спільного життя вони жодного разу не посварилися.

Це історія – не лише про кохання, а й про те, що за кожним успішним чоловіком завжди стоїть жінка. І що кохати можна з 13-ти років і до кінця життя без модних зараз «сімейних криз», «спокус славою» і «побуту», через який розбиваються сімейні човни

На прощання пообіцяв обов’язково з нею одружитися… колись!

Рівно 13 літ було Мерседес Барча, коли її вперше побачив на танцях нікому невідомий вісімнадцятирічний Габрієль Гарсія Маркес, «писака»-гуляка-бідняк із багатодітної сім’ї. Дрібненька красуня – донька заможних колумбійки та єгиптянина (від них і отримала екзотичну красу), відмінниця, майбутня студентка біологічного факультету, спокійна, зважена – настільки сподобалася юнаку, що він сміливо підійшов познайомитися. Вони протанцювали весь вечір, і від «продовження» Маркеса спинив лише вік Мече, як лагідно він назвав свою «пташку». На прощання пообіцяв обов’язково з нею одружитися... колись! І взяв її поштову адресу.

Після цього Маркес поринув у своє молоде безтурботне життя. Вештався колумбійськими борделями, змінював роботи, жінок і мав скандальний роман з іспанською акторкою, паралельно писав, просаджував усі зароблені гроші і, попри все, у будь-якому стані щотижня листувався з Мерседес. Багато років поспіль. З часу танців вони бачилися лише кілька разів, але вивчили одне одного так, наче постійно були разом. У листах обговорювали все: погляди, мрії, переживання, невдачі і… їхнє майбутнє весілля.

Вони таки одружилися. Через 13 років після знайомства. І до останнього спільного дня жодного разу не посварилися – хтозна, можливо й тому, що все давно з’ясували в листах. Мерседес підтримувала кожне рішення чоловіка і щиро кохала.

Без Мерседес не було б «Сто років самотності»

Вони не посварилися ані коли Мерседес спізнилася на власне вінчання і змусила Габрієля добряче понервувати, ні коли Габрієль покинув ненависний юридичний факультет і залишив молоду сім’ю без засобів до існування.

Дружина впорядкувала всі перші рукописи чоловіка і робила все можливе, аби він мав можливість займатися письменництвом. Вона стала не лише матір’ю його двох синів, а й першим читачем його творів і єдиною людиною, яка про нього самовіддано дбала. Мерседес, яка виросла у достатку, не злякали злидні. Вона навчилася варити «суп з нічого» і розпалювати піч, коли катастрофічно не вистачало грошей. Підштовхнула

Габрієля прийняти пропозицію від Prensa Latina і переїхати в Нью-Йорк для роботи кореспондентом в цьому виданні. Вона витримала всі нападки і погрози чоловікові через його захоплення комунізмом. Мерседес без слова докору покинула буржуазні США і повернулася з чоловіком до неблагополучної Мексики.

В останній рік життя, страждаючи на хворобу Альцгеймера, лише її одну він впізнавав і до останнього подиху називав «краса землі нільської»…

Саме в Мексиці Маркес напише «Сто років самотності». Він не вставав з-за столу місяцями, без роботи і грошей. Мече брала продукти у борг, просила відстрочки за оплату квартири, якось викручувалася і годувала сім’ю, аби лише письменник завершив роман. Вірила, що саме цей твір принесе йому славу, й заклала свій фен і міксер (єдині «цінні» речі) – й на отримані за них кошти відправила рукопис видавцям.

У 1967 році «Сто років самотності» надрукували, і на Маркеса буквально звалилася слава. Кожен його наступний твір перетворювався на бестселер. У 1982 році письменник отримав Нобелівську премію. Перебуваючи у Стокгольмі на церемонійних заходах, всюди з’являвся зі своєю Мече, турботливо тримаючи її за руку.

Мерседес же ніколи не підкреслювала своє значення в житті чоловіка. В єдиному інтерв’ю з нагоди «нобелівки» вона говорила лише про талант і творчість її Габрієля. «Я дуже щаслива, що він таки виконав свою жартівливу обіцянку зі мною одружитися», – все, що Мече сказала про себе.

Вона фактично продовжила життя Маркеса, – важко хворіючи, він прожив аж 87 років. Без її турботи не з’явився б його останній видатний роман «Записник з моїми сумними курвами», який, попри двозначну назву, вважається зізнанням в коханні Мерседес. В останній рік життя, страждаючи на хворобу Альцгеймера, лише її одну він впізнавав і до останнього подиху називав «краса землі нільської»…

Разом Маркес і Барча прожили понад 55 років. «Я думаю, секрет у тому, що ми продовжували розуміти речі так, як ми розуміли їх до весілля. Іншими словами, шлюб, як і все життя, – це щось жахливо важке, і ми постійно повинні починати все спочатку кожного дня нашого життя. Це постійні та втомливі зусилля, але воно того варте», – так Маркес розповідав про їхні стосунки 1982 року, за кілька місяців до святкування срібного весілля.

Джерело: сайти ukrainky.com.ua, spravjniistoriyi.com.ua.

Марина ЛУГОВА.

Волинські