Мужній воїн світла та добра: минають другі роковини з Дня загибелі волинського Героя Дмитра Редчука

10 липня 2025 р. 04:27

10 липня 2025 р. 04:27

На полях війни загинули тисячі хоробрих воїнів. Вони могли б жити, любити, навчати, але вони віддали своє життя за рідну Батьківщину – Україну.

Загинув Герой Дмитро Редчук 10 липня 2023 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті П’ятихатки Василівського району Запорізької області під час ворожого мінометного обстрілу. На жаль, старший солдат взводу зв’язку механізованого батальйону волинянин Дмитро Редчук отримав поранення, несумісні з життям. Відомо, що на фронті повсякчас витягав поранених  побратимів – «трьохсотих».

Без люблячого сина, чоловіка, батька і брата залишилися батьки, сестра, дружина та маленьке немовля, яке досі чекає на тата…

Поліг Дмитро у запеклому бою… Про те, як він жив і якими були його життєві орієнтири, журналістам Волинь infa розповіла вдова бійця – Тетяна Редчук.

«Липневий трагічний день нагадує, що сьогодні минає 2 роки з того моменту, як життя розділилося на «до» і «після». Час не лікує, серце не перестає тужити, поволі до болю звикаєш….», – розповідає вдова Тетяна Редчук.

Сім’ю Редчуків добре знають на Горохівщині. Адже вони —  взірцева родина патріотична родина, яка своє життя присвятила Україні, культурі, вихованню та плідній праці на залізниці. Дмитро був дитиною, якою батьки виховували у патріотичному дусі і передали уміння стати вправним залізничником.

—Дмитро з юних років був совісним та справедливим юнаком. Таким людям не все легко вдається в житті. Утім, з Божою поміччю він був для всіх людиною з великої літери та добрим серцем. Любов до Батьківщини та люблячої родини була в його сутності, — розповідає вдова бійця Тетяна.

Дмитро Редчук народився 16 грудня 1987 р в селі Звиняче Луцького району. Закінчивши школу і університет, працював на Львівській залізниці. Згодом був учасником АТО. Любов до військової справи та патріотизм прищепили батьки ще з дитинства.

Він став одним із перших хоробрих добровольців, які ще у 2014 році взялися захищати Україну під час Антитерористичної операції (АТО), а згодом і під час повномасштабного вторгнення. Зрештою, з першого дня війни Дмитро став на захист країни, відмовившись від броні, яку гарантувала посада на Укрзалізниці.

Утім, цей рік став поштовхом для створення сім’ї та народження сина – Михайлика.

Сім’я для Дмитра була сенсом життя, його душею та стимулом. При будь – якій нагоді він чимдуж їхав додому, аби побути з рідними.

Дмитро багато говорив з Михайликом. Ніколи не кричав. Старався пояснити, довести, розказати. Прищеплював йому віру в Бога. Вчив, як маму поважати, як ставитися до старших, до тварин та природи.

«Часом здавалось, що він більше його любив, як я. Навіть будучи далеко він цікавився, як підростає син. Він прагнув аби я і Михась пишались ним», – зауважує Тетяна Редчук.

На фронті завжди носив завжди фото дружини і сина… зі світлинами і поліг на полі бою … встигнувши врятувати життя декількох своїх побратимів. Відтак, попри важкі поранення, воїн встиг викликати по рації допомогу для необхідної евакуації.

На жаль, сімейне щастя тривало у подружжя не довго… 13 липня, коли сину виповнилось 8 місяців, принесли чорну звістку про загибель…

«А далі – надія, що це неправда, біль, неприйняття», – ділиться вдова Тетяна Редчук.

Нині Михайлику 2,7 рочків. Він знає тата, переглядає відео та фотоматеріали, де зображений татко. А також разом із мамою відвідує Алею слави, де гідно вшанували Дмитра на рідній Горохівщині.

Зокрема, 20 грудня 2023 року у селі Звиняче, де народився Дмитро, відкрили меморіальну дошку в ліцеї, де здобував освіту. Ще одну меморіальну дошку встановили на будинку в Горохові.

«У голові досі лунають його слова, що «все буде добре». І ніби він скоро повернеться… Дмитро – це найкращий чоловік, тато і син. Любов існуватиме – назавжди. Разом із ним пішла моя опора та надія на щасливе майбутнє. Ангел у формі ЗСУ, мужній воїн добра і світла..», – додає Тетяна Редчук.

Нині вдова Тетяна Редчук щосили увінчує пам’ять про свого Героя.

На полі столичної «КНУБА-Арени» відбувся футбольний турнір 118-тої окремої бригади Сил територіальної оборони в пам’ять про загиблих побратимів. У такий спосіб, футбольні легенди національної збірної України серед ветеранів та воїни 118-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України нагадали про полеглих воїнів.

16 грудня 2023 року у День народження Дмитра, жінка загиблого презентувала книгу про його героїчний подвиг. Таким чином Тетяна Редчук істинно та водночас трепетно висвітлила реалії війни та власні переживання, віддзеркаливши біль, що зараз переживає кожна вдова та матір, яка втратила сина на війні.

І ще одна весна з журбливим цвітом
І ще одне літо з пекучим болем
Ти для мене був цілим світом
І залишився в душі глибоким слідом..
Час йде та нічого не лікує
Тебе і далі бракує..
Твої очі приходять у снах
Колись, побачимось вже у твоїх світах.

Тетяна Редчук…

Трагічний день 10 липня  — нагадування мешканцям Волині про ціну свободи та незалежності, яку виборював старший солдат взводу зв’язку механізованого батальйону 118-тої окремої механізованої бригади Дмитро Редчук цінною власного життя. Пам’ять про кожного загиблого Героя житиме вічно в наших серцях…..

Волинські