«Мамо, я йду»: у Луцьку вшанували загиблих військових медиків

10 липня 2025 р. 15:27

10 липня 2025 р. 15:27

19 липня 2025 року у Волинській православній богословській академії відбувся молебень пам’яті військових медиків, які загинули, рятуючи інших . Захід організували за спільної ініціативи Ордена Святого Пантелеймона та Міністерства охорони здоров’я України. У залі зібралися родини загиблих, представники влади, духовенства, військові та небайдужі мешканці громади.

Церемонія розпочалася з виконання Гімну України, представлення присутніх і хвилини мовчання. У повітрі — тиша, напруження, вдячність. Потім до слова запросили митрополита Луцького і Волинського Михаїла.

«Медик — це той, хто приймає життя, хто рятує життя. Але наскільки треба мати велике серце, щоб іти туди, де сам можеш загинути, рятуючи інших», — сказав владика Михаїл.

Після промов у приміщенні академії відбувся молебень. У тиші лунали імена тих, хто вже ніколи не повернеться з поля бою, але залишиться в пам’яті, як символ відваги та самопожертви:

• Власюк Сергій Вікторович
• Воробець Олексій Степанович
• Гнатюк Олександр Вікторович
• Гаражджук Петро Васильович
• Громик Юрій Григорович
• Ковч Олександр Петрович
• Вакулінський Артем Петрович
• Сивий Олександр Анатолійович
• Ткач Роман Леонідович
• Янюк Юрій Валерійович
• Кривцун Віктор Віталійович
• Сілаєв Вадим Олексійович

Особливо зворушливою була розповідь Наталі та Леоніда Ткачів — батьків Романа Ткача, бойового медика, який загинув у лютому цього року. Вони згадали, як син пішов працювати у Луцький військовий госпіталь, був поранений, але не зупинився.

«У перший день війни я прийшла з роботи, а Рома сидів, обійняв форму й сказав: “Я йду”», — згадує мама.

Він рятував людей. Хотів, щоб кожного воїна привезли додому. Він був чесний, справедливий, добрий, мужній. Ніколи не відмовляв у допомозі. Поклав життя заради інших…

Заступник голови Волинської ОВА Григорій Пустовіт подякував родинам загиблих і запевнив, що вони не залишаться без підтримки:

«Сьогодні вшановуємо пам’ять загиблих. Які віддали своє життя незважаючи на те, що вони мали лікувати людей і спасати з поля бою, і віддали своє життя за інших, побратимів, які були теж з ним, вічна їм пам'ять… Ми покажемо всесторонню допомогу родинам загиблих. Вічна їм пам'ять».

Григорій Пустовіт порівняв загиблих медиків із козаками:

«Здавалось, які це були легендарні козаки, які не боялися іти в бій, які не боялися гинути за те, щоб відстояти свою землю. Ми думали «це було якесь особливе покоління». А виявляється, ми жили з Людьми, які для наших дітей та онуків будуть тими самими особливим людьми».

Після завершення молебню всі присутні - родини, військові, священнослужителі, волонтери - вийшли на вулицю. Попри дощову погоду, вони рушили до стенду з портретами загиблих воїнів. Там поклали квіти, схилили голови в мовчанні.

Пам’ять - не лише в словах, вона в кроці під дощем, у погляді на фото, у тремтячій руці з квіткою.

• У Рожищі вкрали букет з-під стенда на честь захисниці Алли Пушкарчук
• У Луцьку відкрили стелу в пам’ять про розстріляних мешканців сіл Черничі та Кічкарівки
• «Вони назавжди в нашій памʼяті»: у місті на Волині відкрили меморіальні дошки загиблим Героям

Волинські