«Це ж круто – вивчитися за кордоном на… стриптизерку». Думки волинської журналістки

12 липня 2025 р. 19:20

12 липня 2025 р. 19:20

В Україні – вступний бум. Третього липня в ефірі єдиного «Телемарафону» заступник міністра освіти та науки Михайло Винницький озвучив оптимістичний прогноз: у 2025 році до закладів професійно-технічної та вищої освіти вступатимуть близько пів мільйона абітурієнтів

Згідно зі статистикою, найчастіше юні обирають своїм професійним хлібом медицину, терапію та реабілітацію, освіту, психологію, інженерію, архітектуру та будівництво, сферу IT і сільське господарство. Не втратили статусу хітових бізнес та менеджмент, облік та аудит, фінанси, стоматологія, туризм, готельно-ресторанна справа. Радує, що серед цих галузей, «перевантажених» спеціалістами, престижною залишається журналістика, але пан Винницький каже відверто: «Вони (сфери) – популярні, але ми не прогнозуємо великої кількості вакансій після завершення навчання.

Для таких спеціальностей запроваджена цього року індикативна собівартість. Це означає, що контракт для них буде достатньо дорогий. Гранти надаються лише другого рівня – треба на НМТ набрати 170 балів із двох предметів. Також відносно мало бюджетних місць. Хочете вчитися? Будь ласка, але майте на увазі, що вони – дорогі. І це доволі ризикове рішення, тому що є ймовірність, що будете працювати не за спеціальністю після завершення навчання».

Жахливо уявляти безрозмірну величину впливу війни на українську освіту. Сирени тривог, поспіх в укриття, дистанційне навчання та інші реалії воєнного часу однаково безповоротно позбавляють дошкільнят і ліцеїстів, студентів та аспірантів можливостей вчитися на повну силу, з натхненням, з мріями про красиві перспективи.

У відкритих інформаційних джерелах наразі немає даних про кількість абітурієнтів, які вступатимуть до навчальних закладів за кордоном у 2025 році, проте не секрет, що через лихоліття тенденція зростання кількості там українських студентів таки збережеться.

Цими липневими днями в Копенгагені місцеві жителі та тисячі туристів задивляються на величезні вантажівки з відкритим кузовом, пасажири яких – танцююча та співаюча молодь. Машини повільно рухаються містом визначеним маршрутом: за традицією данців, випускники гостюють у кожного вдома бодай 20 хвилин цілим класом. У цих веселих товариствах із року в рік спостерігається щоразу більше юних українців.

Відгуки про їхні інтелектуальні можливості чуються різними. Як і вдома, на чужині якість освіти значною мірою залежить від особистого бажання вчитися. Складається враження, що, потрапивши в іншомовне середовище, рибами у воді почуваються дитсадівці. Складна данська мова дається їм настільки легко, що протягом року перекладачами між дорослими стають навіть п’ятирічні розумники.

Підлітки, які прагнули високих знань в Україні, не пасуть задніх і в копенгагенських гімназіях, професійно-технічних школах та університетах , які в цій країні є державними. Чимало вчорашніх випускників шкіл з України відразу ж стають до роботи. Звісно, важка фізична праця є спокусливою насамперед великою стабільною зарплатнею.

Як мовиться, кожному своє, бо всіх усюди треба. «Робити не гріх, гріх не робити!» – не забуваю ніде науки своєї бабусі Євдокії. Проте, ставши свідком розмови молодої пари в громадському транспорті, я ладна була провалитися крізь землю від сорому: дівуля років 18-ти на весь голос «презентувала» своєму молодому супутнику професію стриптизерши. Мовляв, нічого паскудного нема в тому, щоб показувати свої інтимні місця за великі гроші. Це ж, не головою думати, не каструлі мити. І в клуб, який обрала місцем заробітку, не бідні ходять.

«Махати шваброю і ногами – різні речі…» – не шукала слів соромітниця, вибираючи для  аргументів добірну нецензурщину.

Не переймаючись тим, що хтось може розуміти її. Якоїсь хвилини здалося, що від тої розмови парубок знітився, бо натякнув майбутній стриптизерці, що не варто падати на дно, ще й в іншій країні, й що не хотів би побачити таке шоу.

У відповідь вона знову лайнулася російською, якою бездумно лепетала всю ту дурню. Я ж заспокоїла себе, що той невихований, ганебний неук у короткій спідниці – таки москалька!

Леся ВЛАШИНЕЦЬ, редакторка відділу інформації газети «Волинь».

Волинські