«Моторошна мода»: луцька психологиня пояснила, чому діти обирають іграшки-монстри

14 липня 2025 р. 17:21

14 липня 2025 р. 17:21

Світ дитячих іграшок стрімко змінюється, і те, що вчора здавалося страшним, сьогодні — на піку популярності. Останнім часом серед дітей справжнім хітом стали іграшки-монстри . Зараз у тренді — плюшеве звірятко Лабубу з гострими зубами та непропорційними рисами, а ще зовсім недавно діти масово обожнювали Хаґі Ваґі —  монстра з гігантською усмішкою.

Ці персонажі виглядають далекими від класичних милих ведмедиків чи зайчиків, та все ж викликають у малечі захоплення, а в дорослих — подив. Що ж приваблює дітей у таких химерних створіннях? Що стоїть за цією тенденцією?

Журналісти ВСН звернулися за поясненням до клінічної психологині, співзасновниці кризової лінії допомоги жінкам «Сестринство» Олени Кузьмич ,  яка допомогла зрозуміти, чому дитячі вподобання змінилися в бік «моторошної мімішності».

«Передовсім - це модно, а якщо говорити з погляду психології, то тут все цікавіше та глибше, ніж здається на перший погляд.

Якщо говорити про Хаґі Ваґі з хорор-гри Poppy Playtime та Лабубу, який виглядає менш агресивно, але теж провокує неоднозначні емоції, то попри зовнішню «страшність», ці іграшки виконують важливу психоемоційну функцію у розвитку дитини», - зазначила вона.

Виникає питання, чому ж діти тягнуться до «страшних» іграшок? Як акцентувала психологиня, це можна пояснити кількома чинниками:

Для початку це - своєрідна безпечна зустріч зі страхом. Дитина природно цікавиться емоціями, у тому числі страхом. Через ігри з «страшними» персонажами дитина інтегрує досвід страху у контрольованих, безпечних умовах. Вона переживає емоцію, але знає, що це не справжня загроза.

Також - це спосіб ніби перетворити монстра на друга. Часто діти «приручають» лячні образи, називаючи їх милими і даючи їм лагідні імена. Так формується внутрішній контроль над тривогою – якщо я не боюсь монстра, я сильніший.

«Страшні персонажі часто виглядають могутніми. Дитина, яка почувається вразливою, іноді підсвідомо хоче мати таку ж силу. Особливо це характерно в етапи, коли дитина переживає нові соціальні виклики (садок, школа, перші конфлікти у них).

Хаґі Ваґі виник із гри Poppy Playtime, яка за суттю є хорором, тобто жахистиком. Він має поєднання милих та лякливих рис. Діти сприймають його як емоційно зарядженого персонажа, навколо якого можна будувати уявні сценарії: хтось його боїться, хтось «рятує» від нього інших, хтось його приручає.

Для дитини це — спосіб інсценізувати свій страх і стати героєм у власній історії», - підкреслила Олена Кузьмич.

Ну думку психологині, водночас, дуже важливо, щоб дорослі слідкували: якщо у дитини розвиваються нічні жахи, сильна тривожність, агресивна поведінка, варто обмежити контакт із подібними образами й обговорити переживання.

«Щодо Лабубу, цього дуже популярного «монстрика» у рожевому та інших кольорах, то це приклад іграшки з менш агресивним дизайном, але з чітко впізнаваною «монструозною» естетикою. Її популярність зростає і через моду, і в контексті «кавай-горору», коли страшне стає милим.

Це дозволяє дитині навчитися приймати неоднозначність: світ — не тільки білий або чорний, він різноманітний. Тим паче, що Лабубу - усі різні.

Цікаво, що в одній з серій Лабубу мають гарні назви цінностей, наприклад любов. Моїй 8-річній дочці Беллатрисі трапився Лабубу у ніжних персикових тонах і з назвою про відданість. Оскільки це складне визначення для дитини, ми мали нагоду поспілкуватися про те, що таке відданість, як вона проявляється, чи є друзі відданими тощо. Також малеча тепер майструє для Лабубу хатки, одяг, придумує сюжети, створює різні поробки тощо.

Лабубу — це приклад того, як діти осмислюють емоційно складний досвід через гру. Така іграшка не викликає тривоги, як Хаґі Ваґі, а швидше навчає тому, що навіть «дивне» може бути дружнім і прийнятним», - зауважила психологиня .

На її думку, не варто розцінювати «страшні» іграшки як загрозу, а це своєрідний «додаток» до інструментів психіки. Вони допомагають дітям зустрітися зі страхом у безпечному середовищі, формують емоційну витривалість, дозволяють виразити агресію чи тривогу у грі, а не в поведінці, допомагають інтегрувати складні переживання.

«Проте, важливо не залишати дитину наодинці з цими образами: обговорюйте, грайте разом, розпитуйте, що вона думає про іграшку. Тоді «страшне» стане частиною розвитку, а не причиною тривоги», - підсумувала Олена Кузьмич.

• Світ дитячих іграшок : як обрати найкраще для розвитку дитини
• Розповіли, скільки сімей на Волині отримали «Пакунок малюка» в 2024 році
• У Луцьку збирають подарунки для військових до Святого Миколая

Волинські