«Не дай Боже нікому пережити полон»: звільнений волинянин поділився емоціями після повернення додому

17 липня 2025 р. 19:14

17 липня 2025 р. 19:14


Жителі села Бубнів урочисто зустріли двох своїх односельчан - Валерія Кодню та Сергія Колошву , які нещодавно повернулися з полону після тривалого перебування у російських катівнях. Сергій Колошва розповів, що моральна сила духу та молитва допомогли вистояти у неволі.

Про це пише Локачинська газета "Селянське життя" .

У період війни рідко трапляються приводи для радощів. Більшість подій, які в останні роки відбувалися у наших громадах, мали гіркий присмак. Та не цього разу. Нарешті випало побувати на урочистостях, що супроводжувались численними щирими посмішками, слізьми радості та палкими обіймами. Саме так зустрічали жителі Бубнова своїх односельчан Валерія Кодню та Сергія Колошву, яких було визволено з російських катівень під час останніх обмінів військовополоненими.

Десятки людей зібралися в центрі села, поблизу місцевої школи. Вони стояли вздовж дороги, тримаючи національні прапори з бригадною символікою та оберемки барвистих квітів. У повітрі застигла радість очікування. Коли ж нарешті прибув автомобіль з Героями, то оплески не вщухали ще дуже довго. Валерія Кодню та Сергія Колошву односельці зустрічали вигуками «Вітаємо вдома!». Таке ж привітання учасники заходу склали з літер, які тримали у себе над головами.

Самі ж Воїни заледве стримували сльози від такої уваги. Спершу школярі вручили їм запашний Волинський коровай. А далі, після спільного виконання Гімну, наче лавина посипалися теплі слова та щирі зичення. Першими Валерія Кодню та Сергія Колошву стиснули у міцних обіймах їхні батьки. І це був, мабуть, найзворушливіший момент, адже у багатьох виступили сльози.

Нашим Захисникам подякували за незламність Локачинський селищний голова Богдан Іус та його заступник Тарас Хом’як . Звертаючись до них, Богдан Євгенович зауважив:

«Шана вам, хлопці, за непохитну життєву позицію, за вашу стійкість духу. Ми вдячні Богу за можливість зустрічати вас вдома. Уся наша громада схиляє перед вами голови. Ви вважалися зниклими безвісти. Коли ми з моїм заступником вручали рідним відповідне сповіщення, було відчуття, що врешті все закінчиться добре. Так і сталося. Тепер перебуваєте вдома, на рідній землі. Усього вам найкращого. Окремо ще хочеться подякувати жителям Бубнова за їхню єдність, взаємопідтримку та організацію такого теплого патріотичного заходу».

Звільнених з полону військових благословив на щасливу путь настоятель місцевого Свято-Успенського храму ПЦУ Богдан Старовський . Він сказав, що молиться і продовжуватиме молитись за них та інших українських воїнів. Також священник вручив їм ікони-обереги.

Слова привітань звучали від директорки Бубнівського ліцею Наталії Вільчевської-Чабан , на чиї плечі значною мірою лягла організація урочистостей:

«Для нашого села і загалом громади сьогодні дійсно особливий день. Це свято радості, сліз, смутку, віри, надії, любові, всесильної Божої молитви. Дивлюсь на вас, хлопці, і серце прискорює ритм. Не втомлюсь обіймати. Низький уклін за вашу незламність, подяка батькам за таких синів. Ми розуміємо, що після пережитого треба відновити сили. Але нам дуже хотілося гідно зустріти Героїв у рідному селі. Нехай кожна хвилина вашого подальшого життя буде наповнена найкращими емоціями, які тільки існують».

Староста Бубнівського старостинського округу Надія Поліщук була однією з тих, хто зустрічав звільнених з полону односельчан в Луцьку. Проте з не меншим хвилюванням обіймала Героїв вже у рідному селі. Надія Юріївна подякувала їм за стійкість та вклад у перемогу, побажавши втілення усіх задумів у цивільному житті.

Коли ж урочиста частина заходу завершилась, рідні, друзі, знайомі з усіх сторін обступили Валерія та Сергія. Було дуже багато обіймів, рукостискань та пам’ятних фотознімків. Присутні просто втопили винуватців торжества у квітах.

Герої не приховували радості від довгожданої зустрічі з односельчанами, дякували усім за проявлену увагу. І це не дивно, адже у ворожому полоні вони провели досить тривалий час. Сергій Колошва ступив на рідну землю через два роки і чотирнадцять днів, а Валерій Кодня – через рік і десять місяців.

Як зауважив Сергій Колошва, який до полону воював у складі 53-ї окремої механізованої бригади, вистояти під гнітом ворога допомагали сила духу та щира молитва:

«Не дай Боже нікому пережити подібного. У неволі було важко передусім морально. Найбільше лякала невідомість. Вдома чекали батьки, дружина, син, багато друзів. А я навіть не знав, чи відомо рідним, що перебуваю у полоні. Нас постійно перекидали з однієї колонії в іншу. Усіляко знущались над військовополоненими, намагаючись подавити усе українське. Я тримався твердо. Ми, волиняни, – міцні хлопці, незламні. Не хочеться тепер про усе це згадувати і псувати чудовий настрій, який нам з Валерієм сьогодні подарували односельчани. Дуже теплу зустріч організували, на усе життя запам’ятається. Подібні приємні емоції я пережив при обміні полоненими, коли нарешті побачив з вікна автобуса синьо-жовті прапори. З нами Бог і ЗСУ! Разом здолаємо ворога».

Фото автора

«Не дай Боже нікому пережити полон»: звільнений волинянин поділився емоціями після повернення додому

Джерело: vsn.in.ua

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua