«А я й не знав, що так можна – йти вчитися на художника!»

27 липня 2025 р. 18:08

27 липня 2025 р. 18:08

Народний художник України Володимир Микита на фоні своєї картини «На порозі вічного» (1995). Через 30 років і він переступив поріг Вічності…

15 липня в Ужгороді у віці 94 роки помер класик Закарпатської школи живопису, народний художник України Володимир Микита

«Сьогодні з першою зіркою зійшла ще одна – душа нашого Нянька, нашого Дідика та Прадідика. Він назавжди залишиться з нами, у багатогранних образах своїх творінь. Кожна картина дихає ним. Спочивай з миром. Царствіє небесне…» – написала у фейсбуці донька художника мистецтвознавиця Олена Юрченко-Микита.

Володимир Микита (1931 – 2025) – заслужений художник України (1975), народний художник України (1991), член Національної академії мистецтв України (2004) та лавреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2005). У своїх роботах він поетизував повсякденне життя закарпатських селян, написавши понад 1000 картин, які презентують закарпатську традиційну культуру.

Володимир Васильович є уродженцем села Ракошино Мукачівського району. Навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, а його наставниками були засновники Закарпатської школи живопису Йосип

Бокшай та Адальберт Ерделі. У 1950 році склав іспити до Львівського інституту прикладного мистецтва, але не був зарахований через політичні мотиви. Після цього проходив військову службу на острові Сахалін.
Упродовж XX століття роботи Володимира Микити експонувалися на виставках в Угорщині, Словаччині, Франції, Румунії, Італії, Болгарії та інших країнах. У 1991 році митцю присвоєно звання «Народний художник України», також він був членом Національноії академії мистецтв.

Твір, у який ти вклав душу, серце – то для художника не менше, ніж рідна дитина. Тому для мене всі картини – мої діти.

В Ужгороді діє приватний музей Володимира Микити, який він створив біля власної майстерні та до останнього часу проводив екскурсії
відвідувачам. Також у Мукачівському замку «Паланок» діє постійна виставка Володимира Микити.

Важливі слова народного художника Володимира МИКИТИ:

Про те, коли вперше взяв до рук пензля:

– Напевно, я почав малювати з пелюшок (посміхається). Малював, де прийдеться – на землі, на піску. Взагалі ріс у селі, роботи було багато, на ігри часу не вистачало, проте завжди щось малював… Коли вже зрозумів, що малювання – це більше, ніж захоплення, почав займатися цим серйозно. Якось завуч одного училища порадив: «Ти на художніх змаганнях займаєш високі місця, то чому не йдеш учитися?». А я й не знав, що так можна – йти вчитися на художника! Але таки поїхав до Ужгорода подавати документи... – розповідав Володимир Микита в інтерв’ю zakarpat.brovdi.art. – Уявіть собі: я приїхав подавати документи на вступ, а в училищі… вже заняття тривають! Тим не менше, я показав альбоми викладачам – Ерделі, Бокшаю, Манайлу, і мене зарахували, незважаючи на те, що запізнився. Причому зарахували одразу на третій курс!

Про свої картини:

– Було таке, що в мене хотіли придбати багато картин для музеїв, але я відмовився. Мене не могли зрозуміти – чому? Це ж така велика честь потрапити у ті музеї! А я відповів: «Не можу ось так взяти і попрощатися зі своїми дітьми». Розумієте, твір, у який ти вклав душу, серце – то для художника не менше, ніж рідна дитина. Тому для мене всі картини – мої діти.

Про момент народження картини:

– Перш за все думаю над тим, що малюю, аби все правильно зробити. Щодо настрою, то справді буває таке, що художник має увійти у певний творчий стан. Це відбувається не механічно. Я, наприклад, собі закурю піпу ( люльку. – Ред. ). У такому стані в особливий момент нічого не чуєш, не бачиш, тільки твориш… Може бути приємна музика, яка допоможе, – більше нічого. Так відбувається повна концентрація на тому, що ти вирішив робити.

Про молодих художників:

– Вони – вільні, ще у космосі літають! Неочікувані! І коли подивишся на такі малюнки, то хочеться творити, знайти себе у новому напрямі. Художник має бачити навколо всіх, хто причетний до мистецтва. Коли більш широко пізнаєш світ, то не можеш зупинитися. Постійні пошуки тем, техніки – це корисно!

Вічна і світла пам’ять Таланту від Бога!

А за цим посиланням ви можете побачити, як в Академії культури і мистецтв завдяки всесвітньому розуму оживили картини легендарного закарпатського художника Володимира Микити:

Лія ЛІС.

Волинські