вологість:
тиск:
вітер:
Про справжнє «люблю»
27 липня 2025 р. 19:05
27 липня 2025 р. 19:05
«І одного дня на твоєму столі з’являється чашка чаю й два бутерброди…».
«Мамо, я так тебе люблю!» – казала я за сніданком, коли мені було 14
«Справді? – усміхалася мама. – Тоді наступного разу, як прийду з роботи, просто почисть картоплю. Я відразу це відчую – без жодних слів».
«Я обожнюю свого кота!» – тулилася я щокою до теплого пухнастого клубочка.
«То, може, вже зміниш йому пісок? – запитував тато. – Бо він мучиться, бідолаха, не хоче сідати в мокре…».
Я слухала батьків і дивувалася: чому вони про якусь картоплю чи котячий пісок, коли я говорю про любов?!
Пам’ятаю, як мені було років сім, і я кілька тижнів лежала в лікарні. Вона була за містом, тоді правила були суворими: батьки могли передавати пакунки лише у визначений час і дивитися на дітей лише здалеку, з парку під вікнами. На щастя, був теплий вересень.
Мама приїжджала двічі на день. Вранці і ввечері на моїй тумбочці з’являвся пакетик: щойно зроблений сир, ще теплий компот, трохи гречаної каші й парова котлета. Рівно стільки, щоб я з’їла за раз, бо за кілька годин вона принесе свіже. А збоку, загорнуті в газету, лежали аркуші з намальованими сукенками для паперових ляльок. Мама придумувала нові фасони – з бантиками, горошком, комірцями й пелеринами.
Любов – це не лише промови. Це – жест. Погляд. Увага.
Я ніколи її про це не просила. Це були не ліки чи мінеральна вода, не бульйон для сил. Це було її: «Я тебе люблю».
Я змогла по-справжньому зрозуміти це лише багато років потому. Але запам’ятала назавжди.
Ми так часто недооцінюємо дрібниці…
Так, красиві слова, зізнання, вірші – це важливо. Ми, жінки, любимо вухами й потребуємо цього постійного «люблю». Але, якщо слова не підкріплені діями, – вони стають порожнім звуком.
Любов можна виразити діамантовою каблучкою чи букетом троянд. Але можна й куди простіше – щодня: чашкою кави, випрасуваною сорочкою, подихом турботи.
Наші друзі мають собачку-таксу, паралізовану на задні лапи. Але от уже три роки господар власноруч возить її на прогулянку у спеціальних ходунках на колесах. Можна було б носити на руках чи в дитячому візку. Але песик хоче ходити сам. І вони дали йому цей шанс. Бо – люблять.
Коли керуєшся справжньою любов’ю, спосіб її показати знаходиться завжди – щодня. Без вагань.
Заходячи в кімнату, стаєш на пальці, щоб не розбудити. Поправляєш ковдру, щоб не замерзли ніжки. Тихенько забираєш телефон, щоб не потривожив дзвінок. Вариш каву так, ніби це – ритуал любові.
І одного дня на твоєму столі з’являється чашка чаю й два бутерброди, прикрашені маслинами й помідорами. І ти розумієш: зараз тобі сказали «люблю» – без жодного слова.
Любов – це не лише промови. Це – жест. Погляд. Увага. Це відчуття, що ти – важливий.
Тому пам’ятаймо: якими б гучними не були слова, якщо за ними нічого немає, вони знецінюються.
А справжнє «люблю» – завжди живе в дрібницях.
facebook.com/zhytta.
Джерело: www.volyn.com.ua
Новини рубріки
Наймолодша в історії: 5-річна українка підкорила Говерлу
27 липня 2025 р. 21:18
У Ковелі оновлюють парк імені Лесі Українки завдяки міжнародному гранту ЄС
27 липня 2025 р. 21:18
Воїни волинської бригади поділилися світлинами своїх татуювань (ФОТО)
27 липня 2025 р. 21:14