«Мозок думає, що ви отруєні»: у Луцьку пояснили, чому нудить у дорозі і як цього уникнути

29 липня 2025 р. 15:23

29 липня 2025 р. 15:23

«Всього 20 хвилин у маршрутці — і доньку знудило прямо на зупинці», — розповідає лучанка Олена, яка влітку щотижня їздить із дітьми до бабусі в село. Подорожі, які мали б бути приємною пригодою, часто обертаються стресом: нудота, паніка, сльози. На Волині таких історій — чимало, особливо влітку.

Журналісти ВСН вирішили з’ясувати, чому так багато дітей (і не тільки) погано переносять дорогу — й що можна зробити, аби врятувати від заколисування не лише поїздку, а й враження від літа.

Кінетоз — це конфлікт між очима і тілом: ми бачимо рух, але фізично його не відчуваємо. Мозок трактує цю ситуацію як можливу загрозу, іноді трактує як отруєння. Тому запускає захисні механізми. Робить все, щоб «очистити» організм.

«Мозок отримує суперечливі сигнали — і запускає автоматичну реакцію, щоб “перезавантажити” тіло», — пояснює неврологиня Оксана Валеріївна Кужель.

Симптоми захитування - це нудота, це блювота, запаморочення, блідість шкірних покривів, холодний піт та відчуття страху. Це може бути таке нав'язливе відчуття страху через те, що людина уже раніше переживала ці симптоми

У важких випадках — особливо якщо дитина блідне, непритомніє або не реагує — варто звернутись до медиків.

Це не патологія — а своєрідна сенсорна пастка. У дітей до 2 років вона майже не виникає, бо нейронні зв’язки ще формуються. А от у віці 5–12 років — це часте явище, і не завжди варто його уникати.

«Сенсорна система ще вчиться обробляти конфліктуючі сигнали. Якщо поступово тренувати вестибулярний апарат — симптоми слабшають», — каже неврологиня.

Щоби зменшити ризик захитування, варто сісти ближче до передньої частини салону — там рух легше прогнозується, і очі отримують чітку картину дороги. Категорично не рекомендовано читати книжки чи користуватись гаджетами — це посилює сенсорний конфлікт, адже очі фіксують нерухомий екран, а тіло відчуває рух.

«Коли ти відволікаєшся, мозок акцентується на інших акцентах. Йому цікаво — ти щось питаєш, щось дізнаєшся. Та розмова не нудна, і це теж дуже відволікає. Ще маленький рух — це підказка для мозку, що тіло живе, рухається. І тоді він не панікує», — пояснює Оксана Валеріївна

Можна також легенько рухати ногами — робити «велосипед» чи переступати з п’ятки на носок, і таким чином “обдурити” мозок: він отримує додаткові сигнали руху від самого тіла, а не лише від очей. У крайніх випадках варто просто заплющити очі й спробувати заснути — це знижує інтенсивність суперечливих сенсорних стимулів.

У деяких випадках допомагають пластирі з рослинними екстрактами або препарати. Але їх варто застосовувати обережно — особливо при епілепсії, гідроцефалії, астмі.

«Самолікування може нашкодити. Особливо дітям. Раджу завжди консультуватись з фахівцем», — наголошує неврологиня.

Варто пам’ятати: кінетоз — не вирок і не табу на подорожі. Це особливість роботи мозку, яку можна розпізнати, зм’якшити і навіть натренувати. Усе починається з розуміння — а потім із уважної підготовки.

• Як у Луцькій стоматполіклініці працює новітня комп’ютерна томографія : діагностика за 20 секунд
• Яких напоїв варто остерігатися влітку — пояснює стоматологиня з Луцька
• У Луцьку привітали лікарів із Днем медичного працівника

Волинські